БОРИС КУШНІРУК,економіст,член Центрального проводу Української народної партії Враховуючи моє ставлення до БЮТівського кодла та їх лідера, мені виступати на захист пана Медвєдєва було би принаймні не зовсім логічно.
В той же час проблема полягає в тому, що на сьогодні ми спостерігаємо намагання ВО "Свобода" оголосити себе єдиною правою опозиційною силою особливо в очах західноукраїнських виборців. І викривальні заяви пана Мірошниченка з приводу загальновідомих фактів є складовою частиною цих намірів. При цьому якщо дивитись у 2015 рік, то очевидно, що саме в підвищені статусу Тягнибока в якості головного опозиціонера зацікавлений Президент Янукович. Тягнибок має виконати таку саме роль, як під час президентських виборів 1999 року виконував Петро Симоненко.
Відверто маргінальний склад членів ВО "Свобода", з вкрай низьким рівнем професіоналізму в області економіки, права, державного управління буде підкреслювати значно вищий рівень готовності представників команди Януковича до управління країною. Кожний може спостерігати відверто сумні результати перемоги свободівської команди на виборах до тернопільської облради. Крім того витівки печерного націоналізму відверто провокаційного штибу, з яким в необхідний для "регіоналів" момент, постійно з'являється якийсь представник ВО "Свободи" на кшталт пані Фаріон, створює чудове тло, на якому Віктор Янукович та представники його команди являють собою просто таки захмарний рівень політкоректності та толерантності. Зрозуміло, що саме в такому вигляді воліли би бачити в Партії регіонів опозицію, яка представляє національно-патріотичні сили. Вкрай непрофесійна, галаслива та підкреслено ксенофобська.
Що ж до того, чи справді підтримують ВО "Свобода" та її ватажка пана Тягнибока в Партії регіонів, то кожний може пошукати в Інтернеті звіти про частоту появи Тягнибока та представників його найближчого оточення на провідних телеканалах країни, які, як добре відомо, знаходяться під впливом "регіоналів".
Не менш цікавим є питання джерел фінансування цієї політичної сили. Крім відомих викривальних заяв самих представників ПР щодо фінансування ВО "Свободи", цікавим є поява в ЗМІ повідомлень, про те що світові єврейські організації в неофіційному порядку висловили застереження пану Коломойському з приводу його участі в фінансуванні цієї відверто антисемітської організації. У мене немає незалежного підтвердження цієї інформації, але враховуючи як особливості підходів пана Коломойського до фінансової підтримки політичних сил, так і невибагливості лідера ВО "Свободи" щодо джерел фінансування його політичної сили, виключати цього не можу.
До речі, у зв'язку зі з'ясуванням стосунків між БЮТ та ВО "Свобода", які я очікував з самого початку створення Комітету порятунку нації і держави, може краще буде зрозуміла позиція лідерів УНП, які підкреслювали, що об'єднуватись потрібно силам зі схожими ідейними поглядами, а не за принципом єдиного кодла, в якому досить швидко перегризуться вожді за право лідерства в якості головної найопозиційнішої політичної сили
Андреас Умланд канд. іст. наук (Dr. phil.), канд. політ. наук (Ph. D.), викладач магістерської програми з німецьких та європейських студій кафедри політології Києво-Могилянської академії Можливі наслідки входження ВО «Свобода» у владу
Це буде ще одним ударом по міжнародній репутації України. «Свобода» – партія, яка висуває відверто етноцентристські ідеї та не надто приховує своїх антисемітських поглядів. Серед її головних ідеологічних пунктів, крім вираженої русофобії та загальної ксенофобії, – радикальна антиімміграційна позиція. Хоч «Свобода» у своїх виступах наголошує на європейському характері українського народу, її ідеї зводяться до радикально антизахідного і антиліберального світогляду, який відверто суперечить цінностям, що є в основі таких організацій, як Рада Європи, ЄС, ОБСЄ, НАТО. Партія Тягнибока належить до так званого Альянсу європейських національних рухів. Ця пан’європейська асоціація праворадикальних партій включає в себе, крім інших угруповань, французький Національний Фронт (Front national), Рух за кращу Угорщину (Jobbik) і Британську національну партію (BNP), які на сьогодні є найбільш значущими й екстремістськими націоналістичними партіями Європи. Найскандальнішим новим політичним другом Тягнибока на міжнародній арені є француз Жан-Марі Ле Пен, який був також відомий своєю дружбою з Володимиром Жириновським, одним з найбільш агресивних політиків-українофобів Росії.
«Свобода», щоправда, – не такий уже й особливий феномен для сучасної Європи. Ряд країн-членів ЄС мали або мають зараз політично більш чи менш значущі партії чи навіть парламентські фракції, які дотримуються ідеологій, подібних до установок партії Тягнибока. Однак особливість феномена «Свободи» полягає в тому, що для такої внутрішньо неконсолідованої і зовнішньо неінтегрованої країни, як Україна, ультранаціоналістична партія в національному парламенті була б небезпечною розкішшю. «Свобода» – як фракція Верховної Ради – ще більше розділить західних і південно-східних українців, а також відверне багатьох міжнародних партнерів від української держави. Вона спричинить ще більшу географічну поляризацію українського електорату. Присутність «Свободи» в національному законодавчому органі країни загальмує розвиток єдиної української політичної нації, а також трансрегіонального, пан’етнічного українського патріотизму. Громадські діячі таких країн, як Польща, Ізраїль, Німеччина, більш скептично ставитимуться до України як європейської держави. Подальше сходження «Свободи» спричинить заморожування нинішньої неінтегрованості України в європейську систему безпеки. Входження галицьких ультранаціоналістів в український політичний істеблішмент призведе до похолодання відносин між Києвом та Брюсселем. Це, у свою чергу, зробить Україну більш вразливою щодо російських спроб підірвати незалежність і цілісність цієї пострадянської держави
P.S.Редакція готова надати можливість для висловлювання альтернативної точки зору
|
