Подвійні стандарти, за якими досі живе кожен українець, виникли завдяки безлічі юридичних колізій. Один і той же вчинок з точки зору чинного законодавства може трактуватися як законний або незаконний.

Але правило: що внизу, те й на верху - ніхто не відміняв. Мабуть тому і закривають очі виборці на "не кришталеву" репутацію політичних діячів.

Єдиний, кому в Україні вдалося зробити неможливе - уславитися чесним політиком - це Віталій Кличко.

У Віталія всесвітнє визнання досягнень на спортивній ниві межує із сумлінно сплаченими мільйонними податками з доходів, нехай навіть виплаченими у федеральний бюджет Німеччині. При цьому в порочних зв'язках з українськими олігархами і мільярдерами Віталій хоч і був помічений, але ніяких "залізобетонних" доказів тому на сьогодні немає.

У той же час, на кожній новій політичній сходинці на користь Віталія спрацьовує ефект новизни. Помилки ж залишаються поза увагою суспільства і визнаються незначними або ж списуються на політичну недосвідченість.

Як зовсім свіжий скандал з врученням "Мерседесів" німецьким любителям пива, яких Віталій обрав замість скандального голосування за відставку уряду Азарова.

До речі, за однією з легенд, які оточують минуле Віталія, його прихід у політику нібито став наслідком всього однієї розмови. Правда, розмови з одним із тодішніх лідерів Помаранчевої революції.

Нібито після подій 2004 року Віталій, який почав успішну бізнес-кар'єру, шукав нові об'єкти для інвестицій. Коли в розмові з Тим політиком Віталій поцікавився його думкою, він нібито звернув увагу чемпіона на абсолютно нову сферу докладання бізнес-зусиль - велику політику.

За щасливим збігом обставин наступного дня після акції "Вставай, Україно!" у столиці, молодий політик Віталій Кличко зрівнявся в рейтингу з куди більш досвідченим Віктором Януковичем. Квітнева соціологія компанії GfKUkraine дає кожному з них по 16% на можливих виборах першої особи держави.

При цьому, все, що зробив чемпіон для досягнення такого результату, це ініціював і домігся особистого голосування у Верховній раді і взяв участь всього в декількох мітингах опозиційної акції "Вставай, Україно!". Ну і, зрозуміло, вберіг депутатів своєї фракції у ВР від "тушкування".

Істини заради, інші соціологічні дослідження дають дещо іншу картину. Так, авторитетний Центр Разумкова показує, що Кличко поки істотно поступається Януковичу - 16,4% проти 22,9% у першому турі.

В багатьох випадках Кличку вдається проходити буквально по лезу ножа, успішно балансуючи власні та партійні інтереси між двома ключовими групами впливу у своєму оточенні, неформальними лідерами яких є Артур Палатний (бізнес-крило партії, що об'єднує близько 15 депутатів) та Віталій Ковальчук (група партійних функціонерів , на яку орієнтуються близько 10 осіб).

Те, що кожна з груп має своє окреме бачення виборчої стратегії, було особливо помітно під час останньої парламентської кампанії "Удару". В підсумку це обернулося втратою життєво необхідних відсотків. Штабна соціологія та заміри конкурентів з ПР та "Батьківщини" за 2 тижні до виборів пророкували "Удару" 22-25% голосів, але все завершилося 13,96%.

Причина цього полягала в тому, що обрана за основну стратегія групи Ковальчука зробила дії лідера партії більш м’якими, тому запит частини нестійких прихильників партії миттєво переорієнтувався на більш радикальних "Свободу" та "Батьківщину".

З того моменту, як холодний і беземоційний соціологічний замір зробив Кличко основним конкурентом чинного президента, для нього почалися справжні випробування.

Причини швидкого росту Кличка (до 10% за півроку), порівнювані хіба що зі злетом китайської економіки в докризові роки, полягають в тому, що до сьогоднішнього дня йому вдавалося зберігати багатозначне мовчання стосовно проблем, які найбільше розділяють країну. Таких як статус російської мови, проросійське бачення ролі націоналістичних рухів на противагу західноукраїнському, НАТО та інші.

Частково піднесення Кличка пов'язано з тим фактом, що прихильники оппозиції приписали тільки йому досягнення "Батьківщини" і "Свободи", і завдяки штучно м’якій інформаційній політиці, яку сповідують центральні телеканали на адресу Кличка, що особливо помітно на тлі "чорнухи", яка ллється на адресу Яценюка і Тягнибока.

Зацікавленість у тому, щоб виростити з Кличка конкурента президенту, як підозрюють чимало лідерів Партії регіонів, проявляє в першу чергу Сергій Льовочкін.

За висновками авторитетного трендсеттера Сергія Лещенка, глава АП навіть примудрився провести за партійними списками "Удару" групу своїх "любих друзів", про що писала УП.

Ряд експертів вважає, що варіант з Віталієм виник як відповідь на провал спроб зробити основним суперником Януковича лідера націоналістів Олега Тягнибока. Це протистояння також має певний геополітичний присмак, де проамериканський і проєвропейський Кличко протистоїть закостенілому євразійцю Януковичу.

Певною контрольною точкою і тестом на зрілість Кличка-політика стануть дострокові місцеві вибори мерів Василькова та Ялти, призначені на 2 червня. Як відомо, "Батьківщина" і "Свобода" розчистили дорогу "ударівцям" - там балотуються представники УДАРу - відповідно Сергій Сабов та Сергій Хворов.

При цьому, якщо в Ялті у кандидата від УДАРу позиції не такі сильні - адже Крим це "непотоплюваний авіаносець" Партії регіонів, то вибори у Василькові стануть своєрідним тестом для Віталія Кличка на опозиційність. Покажуть, наскільки Кличко готовий нести відповідальність за своїх кандидатів, і чи буде він реально боротися за їх перемогу.

Це так звана тактика "малих перемог", з яких викладена дорога до головного поєдинку всього життя - виборів 2015 року. Беручи до уваги фізичні параметри Кличка і Януковича, це може виявитися самим справжнім боєм важковаговиків.

У політтехнологів є спеціальний термін, за допомогою якого зазвичай пояснюють таке зростання рейтингу політика - "медовий місяць". Його застосовують для ілюстрації істотного збільшення політичного капіталу без вагомих на те підстав.

"Медовий місяць" Віталія Кличка підходить до завершення. И не тому, що політик щось робить не так. Просто такими є безжалісні закони realpolitik.

Чим відзначиться політик-чемпіон: зростанням, утриманням чи втратою політичних позицій, залежить виключно від нього. Як і на боксерському ринзі, він тут виступає сам на сам.

Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії стратегічного консалтингу Berta Communications