29 січня 2010 року у РБК м. Надвірна відбувся вже традиційний вечір пам’яті, приурочений 92-ій річниці бою під Крутами, в якому молоді хлопці-студенти віддали своє життя у бою з більшовицькою армією. Вечір пам’яті було відкрито внесенням Державного Прапора України студентами Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату. Голова райдержадміністрації п. Ігор Писклинець, звернувшись до присутніх в залі, повідомив про ще одну важливу подію в історії України: Указом Президента України ³ктора Ющенка від 20 січня 2010 року присвоєно звання Героя України Степану Бандері. Цей указ зачитала начальник внутрішньої політики райдержадміністрації Богдана Ковалюк, яка також навела історичні факти про жахливий нерівний бій біля залізничної станції Крути 1918 року. Продовжився вечір концертом патріотичної пісні, під час якого оспівували подвиг борців за незалежність України – тих людей, яким була не байдужа доля рідної землі. Після концерту усі присутні разом із священнослужителями УГКЦ м. Надвірна пішли до могили Борців за волю України. Там була відслужена панахида, яку очолив декан Надвірнянський отець-мітрат Григорій Сімкайло, співслужили о. Андрій Бакота, о. Михайло Касіянчук, о. Володимир Андрусяк. По закінченні панахиди голови місцевих рад запалили свічки від свічки, яку було привезено із с. Угринів Калушського району Івано-Франківської області – батьківщини Героя України Степана Бандери.
Покоління, до якого належав Степан Бандера, формувало свій політичний світогляд під великим, — навіть вирішальним, — впливом документів, які наводяться в цьому розділі: «Декалог», «12 прикмет характеру українського націоналіста», «44 правила життя українського націоналіста».
Але спочатку коротенькі довідки про їхніх авторів.
«Декалог» («дека» - древньогрецьке слово, що означає «десять», «логос» - «слово») і досі вважається націоналістами, принаймні, тими, хто вважає себе послідовниками Степана Бандери, чимось на зразок «символу віри». Його склав Степан Ленкавський, один із тих членів ОУН, який у 1940 р. підтримав Степана Бандеру, а після його загибелі очолив ОУН. Опублікований вперше «Декалог» у 1929 р. Пізніше в ньому були зроблені правки, і тут подається остаточна редакція.
«12 прикмет характеру українського націоналіста» уклав видатний діяч ОУН Осип Мащак.
«44 правила життя українського націоналіста» написав, перебуваючи в тюрмі, - ясна річ, у польській, бо у радянській не написав би ні слова, - Зенон Коссак, одна з найромантичніших постатей в українському націоналістичному русі 1930-х рр. Цілком можливо, що з часом саме він очолив би ОУН або УПА, але Коссак загинув, захищаючи новопроголошену державу Карпатська Україна від мадярських загарбників у березні 1939 р.
Ще раз підкреслюю, що всі ці правила сприймалися молоддю всією душею і послідовно проводилися в життя.
...Наша правда свята, вона сонцем горить Нам на наших повстанських знаменах, Лиш для неї клялися до смерти ми жить І з шляхів цих ніколи не звернем! Ще відплатим катам, ще по рідних степах Із піснями пройдем бойовими! Не розбійники ми, хоч живем по лісах, Ми повстанці – сини України!
Жадоба помсти за свій тихий рай Сплюндрований у їх гартує дух; До боротьби їх кличе рідний край, І кожний з них той поклик любо слуха. Нехай і мало їх, борців, нехай Покірно інші ждуть, як віл обуха, Від ката смерти, тільки не вони: Не страшно їм нерівної війни.
Чи вам відомо, хто то є повстанці? Це ті, що їм немає вороття До рідних хат; десь у рові, в землянці, Чи під кущем їх місце для життя. Ні вдень, ні вніч, ні ввечері, ні вранці Нема для їх долі забуття, Бо в домах їх – замість осель руїна, Й розстріл рідні до п'ятого коліна.
Ярiй,душе.Ярiй,а не ридай. У бiлiй стужi сонце Украiни. А ти шукай - червону тiнь калини на чорних водах - тiнь ii шукай, де жменька нас.Малесенька шопта лише для молитов i сподiвання. Усiм нам смерть судилася зарання, бо калинова кров - така ж крута, вона така ж терпка,як в наших жилах. У сивiй завiрюсi голосiнь цi грона болю,що падуть в глибiнь, безсмертною бiдою окошились.
так дійсно активістів мало , що молодих що старих "нових дємократів" так там дійсно були тільки ліцеїсти, старі пирдуни і кілька людей які дійсно прийшли вшанувати героїв ось такі в Надвірні "швідомі" мешкають патріоти
САМЕ ТУТ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ВСЯ СУТЬ ФІНАНСОВОЇ АФЕРИ. За безплатною видачею державних актів на землю криється досить проста махінація по розкраданню вищезгаданого стабілізаційного фонду, в результаті якої майже 767 мільйонів доларів перекочують з державної скарбниці, як це бувало вже не раз. ЧОГО ДОБРОГО ОЧІКУВАТИ ГРОМАДЯНАМ ВІД ТАКОЇ АФЕРИ? Плюс. Якась частина із згаданих 6 мільйонів громадян мають можливість отримати бажані акти приватної власності на власні земельні ділянки. В цілому по Україні їх може набратися десь 2-3 відсотків від тих же шести мільйонів – в кращому випадку пів мільйона чоловік по всій державі. На даний час, згідно постанови Кабміну, акти видаються в основному тим, хто подав заяви значно раніше та в кого з документами все в порядку. Ви давно подали відділу земельних ресурсів свої папери та здійснили необхідні платежі. Та закинув десь чиновник до шафи Ваш готовий пакет документації в очікувані отримати додаткову винагороду. Тепер це все витягується на світ Божий і подається вже під соусом як безоплатна приватизація, за яку сповна заплачено як Вами так і, як виявляється, ще і держбюджетом!!! Мінус. Ті ж, кому не поталанить потрапити до когорти щасливчиків, в наступнім році змушені будуть по новому оббивати пороги як Держкомзему так і всіх інших установ, від яких залежить погодження вибору земельної ділянки. З метою виконання цього завдання, Кабінет Міністрів України погодив Держкомзему додатково залучити по трудових угодах 4000 чоловік. Незважаючи на такі заходи, керівництво регіональних органів Держкомзему змушене звертатися до приватних структур, котрі займаються геодезичними роботами, на предмет сприяння у здійсненні необхідних обмірів земельних ділянок. Обіцяють оплату в розмірі 34 гривен за виконану роботу по кожній заяві. Зрозуміло, що підприємці неохоче йдуть на зустріч, оскільки цих грошей не вистачає навіть на відшкодування витрат на транспорт. Та люди, котрі роками чекали зрушень у приватизації власних наділів, готові платити будь яку суму, лиш би врешті процес зрушився з місця. Це в свою чергу породжує новий виток витягування грошей з кишень так зубожілого населення. ТАКИМ ЧИНОМ, ЗА
Українці добре знають, що дармовий сир буває лише у пастці для мишей… Але, якщо поталанить, нині можна й землю безплатно приватизувати!
ФІНАНСОВА ГРИЖА ПОПУЛІЗМУ або як ВОНА ПРАЦЮЄ! Земельні наділи – це мало не єдине реальне багатство мільйонів українців, яке вони спроможні передати у спадок своїм дітям та онукам. Та, до недавньої пори, процес приватизації тривав роками. Як у вищих установах Держкомзему так і на місцях опутали процес приватизації різними тіньовими корупційними схемами. Значна кількість довідок різного характеру, копій документів… Довготривалий етап оцінки землі, геодезичні виміри, інколи, й по кілька разів – і за все потрібно було платити. Згідно постанови Кабміну №844, громадяни, котрі мають право на безоплатну приватизацію землі, можуть отримати державні акти до Нового року. Це при умові, що необхідний пакет документів буде підготовлений органами місцевого самоврядування. За звичай, оформлення приватної власності на земельну ділянку обходилося в 3-5 тисяч гривен. Станом на серпень місяць 2009 року в Україні нараховувалося більше 6 мільйонів громадян, котрі подали документацію на приватизацію, але так і отримали земельні акти. Не зважаючи на таке значне число, керівник уряду Юлія Тимошенко встановила напрочуд стислі терміни для оформлення прав власності на землю – до кінця 2009 року. Це означає, що за термін орієнтовно в нецілих чотири місяці Держкомзем має видати стільки земельних актів, кільки не було видано за попередні 17 років. Виконуюча обов’язки керівника Державного земельного кадастру Тетяна Гайдук підрахувала: для того щоб вкластися в такі терміни, Держкомзему доведеться видавати їх з інтенсивністю три земельних акти в секунду. При цьому заданий темп роботи супроводжується серйозним, мало не в 10 разів, скороченням запланованих затрат. Якщо в серпні планувалося виділити на дану програму 6,5 млрд. гривен, через якийсь час її понизили до 507 млн. гривен. З слів Прем’єра, таке відчутне зменшення стало можливим за рахунок спрощення порядку оформлення державних актів (зменшився пакет необхідної документації та кількість погоджувальних інстанцій, що їх повинен був обійти землекористувач). В той же час, на думку опонентів Юлії Володимирівни, має місце й інша причина. Скоріше всього її суть в тому, що Національний банк України відмовився в алярмовому порядку запускати станок для друку грошей, на що й розраховували найбільше в Кабінеті Міністрів. З цих причин була винесена постанова, згідно якої джерелом фінансування програми стали кошти Стабілізаційного фонду, котрі раніше скеровувалися на збільшення статутного капіталу Ощадбанку та Укрексімбанку. Ці гроші використовуються в основному на оплату праці працівників Держкомзему, котрих додатково залучається на договірних умовах більше чотирьох тисяч чоловік, придбання техніки та оформлення технічної документації та самих актів.
Помічені були у фойє. Певно їм не стало місця, бо нагнали в перші ряди для масовки курсантів з військового ліцею та пожежників. Для влади такий підхід надійніший, бо боїться...
