Радіючи сьогодні успіхам на світових першостях тернополянки Олени Підгрушної та інших українських майстрів з такого яскравого та видовищного виду спорту, як біатлон, мало хто, втім, сьогодні згадає, що свого часу цілком реальні можливості стати біатлонною столицею України мало і Прикарпаття – мало, проте втратило…
Підготовка «стріляючих лижників» на Прикарпатті проводилась на базі дитячо-юнацької спортивної школи спорткомплексу колишнього Надвірнянського нафтопереробного заводу (нині ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»). Ті часи добре пам’ятає завуч ДЮСШ майстер спорту СРСР Микола Бойчук, який віддав чимало років готуванню прикарпатських біатлоністів. «У нас біатлон був відкритий 1979 році…, - зазначив він, спілкуючись з журналістами, які відвідали Надвірнянський спорткомплекс під час організованою керівництвом облдержадміністрації прес-туру з презентації Надвірнянського району, - у нас були гарні перспективи: вже в 1986 році у нас хлопець з Переросля був у збірній СРСР». Свої корективи в долю школи біатлону на Прикарпатті внесли події кінця 80-х – початку 90-х. «В 1991 році, коли в країні була напружена ситуація, пов’язана з подіями у Тбілісі та Прибалтиці, - продовжує пан Бойчук, - була команда: вивезти з усіх ДЮСШ, з усіх тирів усю зброю».
Відтоді відновити школу підготовки стріляючих лижників на Івано-Франківщині так і не вдалося. Вартість такого відновлення, зі слів тренера, - не підйомна для бюджету, коштів якого заледве вистачає на підтримання секцій з традиційно маловартісних видів спорту. Так, пара лиж, які хоча б мінімально відповідають стандартам змагань міжнародного рівня, сьогодні коштує 1 – 1,5 тисячі доларів США; від 8 тисяч доларів США коштує одна гвинтівка. «Один патрон коштує зараз долар, - говорить пан Бойчук, - а ми їх вистрілювали десятки тисяч за підготовчий сезон. Це треба виходити на рівень збірної України… Щоб дитина виступала на чемпіонаті області (не кажучи вже про чемпіонат України) це треба 5 – 6 років підготовки, лижі, зброя, лижні траси… Тренера у нас ще є. Та перспектив чекати нашої Підгрушної вже немає. Хоча мені здається, що це найздоровіший і найкрасивіший вид спорту…»
