Усе почалося з того, що мій знайомий запропонував мені підробити на виборах в якості спостерігача. Я навіть зраділа, нарешті я своїми очима пересвідчуся, як насправді відбувається виборчий процес і отримаю нові знання та безцінний досвід. На навчаннях спостерігачам від «Фронту змін» наголосили, що буде непросто, адже інші кандидати налаштовують своїх наглядачів агресивно і готують різноманітні провокації, на які ми, спостерігачі від Арсенія Яценюка, не маємо піддаватися. Отож, на виборчу дільницю №№, я йшла з твердим переконанням протистояти різноманітнім фальсифікаціям, провокаціям та махінаціям, уявляючи себе розвідником, якому б тільки «день протриматися та ніч відбути».

Виборча дільниця розташувалася в одній зі шкіл, в холодному спортзалі, який скоріше нагадував морозильну камеру, і аж ніяк не надихав працювати ні членів виборчої комісії, ані спостерігачів. Однак, поки спостерігачі проходили адаптацію до цих спартанських умов, один зі членів ДВК, як виявилося згодом, встиг видати декілька виборчих бюлетенів без власного підпису, і які відповідно визналися недійсними при підрахунку голосів.

Висвітлювати вибори по-українськи прибув Алесандру Кіріцеску, офіційний спостерігач від міжнародної організації «За справедливі вибори», з Румунії, члени якої курсували по дільницям області, фіксуючи порушення на спеціальний аркуш паперу. До нас п.А.Кіріцеску завітав в ранковий час. Іноземний делегат цікавився  проходженням виборчого процесу, і водночас він висловив здивування у яких «теплових» умовах мають працювати члени комісії та спостерігачі, однак сам мабуть забув, як ще недавно в поїздах Румунії, виключали вночі в цілях економії не лише світло, а й  тепло.

Іноземний делегат відвідав нашу дільницю разом із перекладачкою, яка посвящала його у всі тонкощі нашого виборчого процесу. Крім особливостей українських виборів, пан Кіріцеску тонко підмітив красу українських дівчат, що займали посади членів ДВК та спостерігачів від партій.

Мене особисто румунський «спостерігач» теж не обділив увагою, і запросив у готел увечері обговорити виборчий процес та оцінити розмах можливих махінацій та фальсифікацій за філіжанкою кави.Однак, я відмовилася, знаючи, якою славою користується цей готель в іноземців, що шукають жінок легкої поведінки.

Вже через дві години більшість спостерігачів покинули пункт спостереження за кабінками для голосування та скриньками, і зникнули в невідомому напрямку – «розігріватися» перед майбутньою нелегкою ніччю. А члени комісії час від часу по одному забігали «грітися» в учнівську кімнату, до якої, до речі, простим спостерігачам було зась.

Тож мені нічого не залишилася іншого, як постійно пильно вдивлятися за роботою членів комісії, що власне окремим з них не дуже подобалось. Можливо зжалившись наді мною, як істотою промерзлою до кісток, а може керуючись іншими мотивами, один з членів комісії таки запросив мене відігрітися в «учнівській кімнаті». Коли я повернулася на територію дільниці, зігріта чаєм та іншими напоями, то почула про підготовку масових фальсифікацій на нашій дільниці. Всі інші спостерігачі, що «підгрілися» в «учнівській» кімнаті до «киплячого» алкогольного стану, теж кинулися запобігати злочинам проти виборчого законодавства. Але моє розчарування настало дуже швидко – головним фальсифікатором за твердженням активних спостерігачів від блоку націоналістичних партій виявилася членом комуністичної партії – бабуля-«божий одуванчик», поважного віку, ветеран праці далекого минулого.  Не витримавши  пильного погляду всіх спостерігачів, а також «холодомору», менше ніж за годину бабуся покинула свій «бойовий пост» і тоді, я зрозуміла, що більше «провокацій» не буде.

Своїм пильним поглядом я зафіксувала тільки незначні порушення, як от знаходження у кабінці більше ніж одна людина, номери запрошення не збігалися з номером виборця у списку, а деякі люди не були занесені до списку виборців. Однак актів я вирішила не писати, так як не хотілося зв’язуватися з головою комісії, яка й так не дуже доброзичливо поглядала у мій бік. Я ж завбачливо записувала всі події, які відбувалися на дільниці у свій записничок для звіту партійному керівництву. Проте у всіх, у кого були якісь проблеми зі списком, голова комісії відправляла до суду на таксі, що чекало під дверима школи.

Згодом спостерігачів повідомили, що заступник голови комісії та три члени ДВК відбувають зі скриньками для голосування до тих людей, які голосуватимуть вдома. Мені теж пощастило перебувати серед цієї вибраної делегації.

Обрали нас п’ятеро, але тут же виникла проблема з таксистом: він відмовився вести нас. Тому, що за законом в салоні автомобіля може перебувати максимум чотири особи. А тут ціла делегація зі скинькою і з підозрами про розміри можливих фальсифікацій. Тому їхати мусили всі. Впросити водія таксі довеся через дільничного міліціонера, який запевнив, що таксита не будуть штрафувати. Але перепетії на цьому не закінчилася. В першому ж будинку всі члени делегації разом з скринькою впхалися в ліфт, оскільки головні фальсифікації могли бути здійснені саме там. Не дивно, що між другим та третім поверхом ми застряли, а у ліфті згасло світло. Довелося викликати підмогу з ДВК через патрульну службу.

Далі члени прийняли рішення розбитися на дві групи: по три і по дві особи, з тим, щоб «попередити фальсифікації» і пришвидшити процес голосування на дому. Проголосували ми всі одноголосно тут же на сходовій клітці і подалися в злощасні квартири за голосами немічних виборців.

Коли закінчилося голосування на дільниці, всіх нас  закрили для підрахунку голосів у тому ж таки холодному спортзалі. Тоді і виявилося, що близько п’ятидесяти бюлетенів не мають підпису члена дільничної комісії, або не заповнені його рукою, відповідно до законодавства їх визнали недійсними. А далі почалася ціла детективна історія з тим, що кількість голосів по кількості бюлетенів та «корінців» від бюлетенів  не співпадали на один голос. Спочатку всі думали, що можливо, корінець десь загубився між столиками членів ДВК, потім, що його знайдемо десь у виборчій скриньці, або в кімнаті для «розігріву», однак трьогодинні пошуки пройшли безрезультатно. І щойно всі голоси були підраховані, члени комісії та спостерігачі зрозуміли, що всі надії на його знайдення – марні. І тоді необхідно писати офіційний акт про такий інцидент. Для того, щоб у протоколах та інших документах, потрібних для окружної комісії, цифра збігалася, члени комісії вирішили «заплющити очі» на цей кримінал. Тому між спостерігачами та членами ДВК виникла неформальна домовленість про невраховування того злощасного «корінця», і вже аж тепер ми почали працювати, як справжня команда. Чесно кажучи, дуже хотілося швидше все те закінчити, і піти додому.