Головна » 2008 » Листопад » 25 » День пам’яті блаженної Йосафати Гордашевської (фото)
День пам’яті блаженної Йосафати Гордашевської (фото)
11:43:04
Блаженна Йосафата Гордашевська
20 листопада в місті Надвірна в церкві Воздвиження Чесного Хреста, парохом якої є отець –мітрат Григорій Сімкайло, було виставленно для вшанування святі мощі блаженної Йосафати Гордашевської частина яких знаходиться в монастирі СНДМ в місті Надвірна. Після відправлення Служби Божої та молебня до блаженної Йосафати отець Григорій благословив вірних, що чисельно зібралися в сватому храмі, святим миром та кожний мав можливість приступити до святих мощей з своїми інтенціями та наміреннями . Отець Григорій виголосив змістовну проповідь про життя блаженної Йосафати: о.Андрій Будзак ПРЕПОДОБНА ЙОСАФАТА ГОРДАШЕВСЬКА
Дорогі брати і сестри, сьогодні ми святкуємо день пам’яті блаженної Йосафати Гордашевської. Цій смиренній монахині з Божого Провидіння судилося стати справжнім первістком зрощеного на наших рідних землях зерна Христової науки, плід якого, виплеканий впродовж довгих років її славного життя, принесено в офіру Богові через щоденне свідчення торжества всеохоплюючої Божої Любові. Щоразу, заглиблюючись у духовну історію чи, радше, історію нашої Церкви, починаєш дедалі краще розуміти, що кожна історична епоха була невипадково позначена певними подіями духовного життя й особами, які були покликані ширити християнську свідомість, зміцнювати віру й піднімати в народі духовність. Покликані Господом, вони були тим містком та дороговказом, за яким часто українські християни наближалися й приходили до Бога. Вони були яскравим прикладом щирої християнської свідомості та справжньої праведності. Народження нового монашого згромадження – подія в історії Церкви, яку можна поетично порівняти зі з ' явою ангелів на грішній землі. Бо й справді, ці люди, що з любові до Господа зреклися усього мирського, своїми величними вчинками та простою добротою, часто нагадують ангелів. Ангелів, душі яких, покликані Господом, сповнені чистоти й покірності. Ангелів, які навчають нас вірити й бути християнами в найглибшому сенсі, які допомагають нам пізнати Бога, які оберігають нас своїми молитвами.
Людина, яка стоїть на чолі будь-якого монашого згромадження, а тим більше в час його зародження, сповнена неабиякої відповідальності. Вона не тільки покликана навчати й плекати оті вибрані ангельські душі на благо християнства, Господа й народу. Вона покликана провадити їх до святості. Такою провідницею в черництві була сестра Згромадження Сестер Служебниць Йосафата Гордашевська, яка на всі часи залишиться тим дороговказом чи містком до Бога та святості не тільки для черниць, а й для усіх свідомих українських християн. Народилася Михайлина (пізніше сестра Йосафата) 20 листопада 1869 року в багатодітній родині. І хоча її батьки були звичайними незаможними міщанами, вони змогли прищепити дитині те найбільше знання, що його не придбаєш за ніякі статки, — невгасне й жагуче бажання Бога. Ще в ранньому дитинстві запалилося ним дівоче серце, і той шляхетний душевний порив за допомогою Божої благодаті незабаром вилився у нестримний потік чеснот, якими, неначе вінком, прикрасила вона ціле своє життя. Та голос Господній кликав і кликав, і не було сил, щоби противитись цьому незримому покликові любові, який манив її все більше, віддаляючи від суєти світу та зносячи до висот Богопізнання. Саме в цей час у невеличкому селі Жужелі з ініціативи ревного душпастиря о. Кирила Селецького для служіння українській спільноті через католицьку освіту й виховання молодого покоління постає нове монаше згромадження, яке, підкорюючись духові власної харизми й всеціло віддаючись під покров Божої Матері, прибирає ймення Служебниць Пречистої Діви Марії. Михайлині після ретельного духовного вишколу в латинському монастирі сестер Феліціянок було доручено очолити цю новоутворену спільноту. "Яке щастя мати так багато сестер! Моїм обов'язком є молитися "за кожну з них", — ці слова Йосафата зробить своїм життєвим кредо. Її гаряча молитва, мудрий провід монастирського життя та приклад особистого самозречення вже в короткому часі здобули для монастиря славу справжньої обителі Божих душ, які присвятили своє життя служінню Христові. Невдовзі по всій Україні, а потім і далеко за її межами постають все нові і нові монастирі згромадження, все більше і більше сестер включається у виконання своєї великої місії — катехизувати, просвічувати людей, привертати душі до Бога. І кожну з них молитовно поручає дбайливій Господній опіці блаженна подвижниця. До кінця своїх днів стоїть вона і чуває над своїми співсестрами, та й після свого блаженного переставлення не покидає їх, залишаючись вірною своїй обітниці, що, як буде у небі, то молитиметься за згромадження. Кожному, хто вірить і прохає про її допомогу, вона дарує свою безмірну милість – на сьогодні вже існує чимало свідчень її заступництва та чудесних зцілень завдяки її посередництву. І в цьому ще раз виявляється божественна закономірність та мудра справедливість – добрі, милосердні діла сестри Йосафати Гордашевської продовжують жити, її святість немов промовляє до серця кожного свідомого християнина прагнути досягти її самому.
У чому ж феномен її святості, у чому особливість її свідчення, у чому велич її душі? Таке питання ставимо собі ми, християни третього тисячоліття, перед очами яких — великі подвиги славних мужів віри, Христових свідків у мучеництві та ісповідництві власної крови. А відповідь на це питання полягає, мабуть, у геройському виконанні блаженною Йосафатою тієї програми життя, яку вона намітила собі в тишині монастирської келії і про яку не забувала серед суєти і клопотів сповненого служінням ближньому дня: "Намагатимуся якнайкраще виконувати свої щоденні обов'язки, пам'ятаючи, що Бог дивиться на мене, і старатимуся віднайти ласку в Його очах". Це подиву гідне сповнення нею своїх постанов і є тим найкращим свідченням єдності її душі з Христом, яке ставить її в один ряд з іншими мучениками-свідками нашої Церкви XX століття.
