Ади, які тепер Писанківці файні! Бо й є,як писанка!

Завернувши на центральну вуличку містечка раптом подумала, що на всі сто погоджується зі старою гуцулкою. Писанківці і справді були тепер схожі на писанку. Тепер, тобто після минулорічного гуцульського фестивалю. Будинки сяяли ра­дісними кольорами та відтінками стін, шикувалися гармоній­ними облямівками фундаментів, розмаїті мережі торгівельних, розважальних, банківських і решти яких завгодно послуг миготіли яскравими вивісками, рекламними бігбордами, ошатними вітринами та іншими звабними прибамбасами, тротуари узорно стелилися під ноги фігурною бруківкою. Одним словом, тримайся, Америко-Європо, Писанківці де­руть носа! То вам не часи «есересеру», коли по сірих Писанківцях розгойдувалися сірі калюжі, розписуючи на сіро усе, аж до неба, а з довколишніх гір по цукор, сіль, сірники та комісійне лахміття спускалися посірілі гуцули в есересерівських ґумаках по коліна, облізлих крисанях та з отакенними бесагами на плечах. Про них, відсунутих за крайню суспіль­ну межу, часто забували і Бог, і влада, тому залишалося зда­тися на залізну і горду волю гір. І на край-біду жилося. Допо­ки Господнє око не змигнуло вистражданою і вимріяною ук­раїнською незалежністю. Кліп - і є! Хто його знав, що за нею, святою, така саранча державна та верховна розпорошить­ся. І зажене як гуцула, так не гуцула в іншу край-біду. І нюхне гуцул разом з рештками чистого гірського повітря дурману іншої крайності - анархію, приправлену абсолютно не хвой­ною зеленню у своїй кишені. Ой, не хвойною! Накладають ліси головами. Гуцул одурманений. Правічний закон цар-ялиці відкинутий і зневажений. Раптовий перескок з совіцького ґумака у фірмову туфлю за продані гори робить свою спра­ву. Продавай, гуцуле, продавай! Допродаєш гори, торгувати­меш горем. Може, своїм, може, не своїм. Дідько, правда, знає, хто його в тебе купить безгірного, безцар'яличого. Але то буде потім.А поки що торг йде.Дорожчає все навколо.

І Писанківці дорожчають.І разом з дорожнечею активно запроваджують свій закон джунглів. А закон цей і совість і любов і їм подібне теж у товар перетворює. Зате  де в чому Писанківці саму столицю переплюнули. Ось мають Писанківці свою власну потужну річку, а один куб води  в писанківській квартирі з   доважкою совісті місцевої влади  коштує аж сім гривень. Та  Писанківцям поки що море по коліна. Ліси та гори продаються. Живи нині  бо завтра можеш і не жити...