Двадцять років містечко нафтовиків переживало справжній футбольний бум. Глядацькій аудиторії, яку збирала місцева «Бистриця», нині позаздрили б у багатьох клубах навіть вищого дивізіону. Сплеску уваги до виступів надвірнянської команди передував доволі тривалий період занепаду. Впродовж 70-х – на початку 80-х років команда постійно балансувала між групами А та Б.
Тоді-то до Надвірної й запросили молодого та енергійного тренера Петра Кушлика. У 1985-му нарешті було покінчено з трирічним перебуванням «Бистриці» у групі Б. Повернувшись до обласної еліти, надвірнянці посіли четверту сходинку, через рік – третю. Медалі було покладено у кубок області, здобутий у суперництві з кривотульською “Іскрою” (1:0 ).
Та ще до того, як здобути перші після тривалої перерви призи обласного футболу, «Бистриця» прогриміла на всю Україну. У 1986 році надвірнянці стали переможцями розіграшу популярного серед робітничих колективів кубка «Робітничої газети».
Переможець турніру розігрував своєрідний суперкубок у протиборстві з володарем кубка болгарської газети «Работніческо дєло». Суперником надвірнянців став “Веслєц” з Враца. Перший матч на центральній арені Софії – стадіоні імені Васіла Левскі – приніс нічию – 1:1 (у надвірнянців відзначився Микола Пристай). Матч-відповідь у Надвірній завершився перемогою господарів – 2:1. Є суперкубок!
У 1988-му «Бистриця» після 23-річної перерви виборола звання чемпіона Івано-Франківщини, потіснивши на другу сходинку кращу команду двох попередніх сезонів – «Колос» з Голині та двічі другий долинський «Нафтовик». Долинці, щоправда, реваншувалися у фіналі кубка області (3:2).
Кольори “Бистриці” у ті часи захищали добре знані уболівальникам Чіх, Пристай, Крайник, Федорняк, Петрик, Ковальчук, Ступар, брати Тулайдани, Домщиков, Пштир, Половко, Блонський та ін.
Неординарною подією в житті міста став приїзд у вересні 1988-го на товариську гру з «Бистрицею» дніпропетровського «Дніпра». За даними місцевих видань з трибун «Нафтовика» за грою майбутнього чемпіона СРСР спостерігали 8 000 глядачів! Більше просто не вмістилося.
Дніпряни виступали без гравців олімпійської збірної, які в цей час на аренах Сеула виборювали «золото» Ігор. Але й без того “зірок” в їх складі не бракувало – Краковський, Кудрицький, Башкиров, Таран, Сон... Був серед них і наш земляк Валентин Москвін. Матч завершився перемогою гостей – 4:1. У господарів голом престижу відповів Сергій Турянський.
За надвірнянцями на госпрозрахунок стали переходити й інші обласні колективи. На жаль, затягнувся цей процес у «Прикарпатті». Тут нові форми господарювання почали освоювати лише в листопаді 1989 року.

Західний кур"єр