Наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні
празники, але він також ними починається і завершується. Його відкриває празник
Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння, що в наших
літургійних книгах має таку величну назву: „Успіння Пресвятої славної Владичиці
нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.
День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій
Церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею
було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала
на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це
у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція
Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та
однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття
християнства.
Празник Успіння належить до найстарших Богородичних
празників. Він почався в Єрусалимі невдовзі після Собору в Єфезі (431 р.).
Первісне празнування пам\'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало
радше привілей її Богоматеринства і тому звалося „Свято Марії-Богоматері”. В
одній з похвальних бесід на честь Преп. Теодосія Великого (+529) говориться, що
палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня „Пам\'ять
Богоматері”, це є пам\'ять її Успіння. В Сирії в 5 ст. цей празник мав назву
„Пам\'ять Блаженної”.
У 6 ст. цей празник отримує свою теперішню назву:
„Успіння Пресвятої Богородиці”. В перших віках не всі Церкви Сходу святкували
Успіння в тому самому часі. Олександрійський патріарх Теодосій (+567) приписав
празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква
і сьогодні 6 січня празнує „Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної
Богородиці Діви Марії”, а 9 серпня „Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці
на небо”. Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви
празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на
цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він
був осягнув перемогу над персами. 
Згідно з писаннями християнських богословів, смерть Марії проходила в обставинах
багатьох чудес. Так, за три дні до смерті до неї явився архангел Гавриїл і
сказав, що її бажання піти до сина збудеться, й тут же вручив їй райську
гілочку. В день смерті Марії всі апостоли опустились на хмарах до її одру. «О
третій годині дня сам цар слави Ісус Христос із тьмою ангелів, зі всіма
небесними силами, праотцями й пророками й зі всіма праведними душами наблизився
до своєї матері Й сказав: «Прийди ближня моя, прийди, голубко моя, прийди,
дорогоцінний мій скарб й увійди в обитель вічного життя», І вона віддала душу
свою в руки Господа». Після цього тіло Марії було покладено в домовину й
завалено каменем. А «через три дні відкрили камінь від домовини на горі, але
тіла Марії там не було, були одні пелени, вона була воскрешена й узята на небо
із тілом».
Протягом осіннього періоду є три «Пречисті», про які в народі
говорять так: «Перша Пречиста жито засіває, друга — поливає, а третя снігом
покриває». Отже, в період Першої Пречистої відбувається посів озимини.
Після цього свята для дівчат села вже немає важкої роботи, з'являється
більше часу для розваг. Про це свідчить і приказка: «Прийшла Перша Пречиста —
стає дівка речиста».
|
