Сьогодні в Пекіні відкриються XXIX Літні Олімпійські ігри. У них візьме участь найчисленніша за всі роки незалежності нашої держави олімпійська дружина. Це 254 ліцензійних спортсменів (на початку року прогнозувалося не більше 220) з 28 видів спорту, 159 тренерів та інших фахівців. Серед членів команди сім олімпійських чемпіонів і 97 спортсменів, які раніше не змагалися на Іграх.
Щодо прогнозів, то розраховуємо на 12-14 медалей, з них — 2-3 золоті. Нести український прапор на урочистій церемонії відкриття Олімпійських ігор у Пекіні доручено найтитулованішій спортсменці збірної, чотириразовій олімпійській чемпіонці, Героєві України плавчині Яні Клочковій. За нашим прапороносцем йтимуть і семеро олімпійців з Івано-Франківщини.
Як олімпійці готувалися
до цієї події і
з яким настроєм поїхали до Китаю, розповідає заступник начальника управління
з спорту облдержадміністрації Любомир Пасічняк.
— На ХХVIII літніх Олімпійських іграх в Афінах у складі збірної України від нашої області виступали дев’ятеро спортсменів. «Срібло», яке завоював надвірнянець дзюдоїст Роман Гонтюк, дало можливість оцінити результати прикарпатців, здається, на «добре». Як правило, після перепочинку, хоч і повільно, але йде підготовка до наступної олімпіади. Що в цьому плані робило ваше управління принаймні за час приходу до влади нового керівництва?
— Наших попередників оцінили, мабуть, більше ніж на «добре», адже після першої прикарпатської нагороди — боксерської «бронзи» Андрія Федчука, через чотири роки — все-таки «срібло» Романа Гонтюка. Тепер, звичайно, хочеться мати «золото», щоб нашу спільну працю було оцінено ще вище. А щодо підготовки, то на це треба дивитися ширше, бо якщо ти сьогодні кандидат-олімпієць, то завтра провалюєш ліцензійні нормативи й опиняєшся за бортом національної команди. Тому протягом чотирьох років йшли наполегливі пошуки нових талантів, які гартувалися в численних організованих спортивних заходах різних рівнів. Немаловажним було і створення повноцінних умов для підготовки: тут і відповідна фаховість тренерів, і належна матеріально-технічна база, і грошове забезпечення і т. п. Робилося багато, зокрема в плані фінансового забезпечення. Скажімо, управління стовідсотково профінансувало всі підготовчі заходи. Більше того, з фонду голови ОДА нинішнього року виплачувалася щомісячна стипендія п’ять тисяч гривень. і не тільки тим, які завоювали олімпійські ліцензії, а й тим, хто претендував на їх здобуття.
— У період підготовки до Пекінської Олімпіади управління враховувало досвід і діяльність ваших попередників чи ви йшли якимось окремим шляхом? Власне, зосереджувались на традиційних видах спорту чи, можливо, бачили олімпійський просвіток в інших видах?
— На останньому етапі підготовкою займалося профільне міністерство зі своїми старшими тренерами з кожного виду. Звичайно, і ми не стояли осторонь, залучали свої ресурси. При цьому враховували плюси і мінуси в роботі своїх попередників. Звісно, старалися уникати помилок, а взяли все найкраще, насамперед у розв’язанні питань фінансування й преміювання олімпійців. Правда, кількість з попередньої Олімпіади втратили, зате набули вищої якості. Наприклад, теперішнє представництво — це чемпіонка світу Дарія Згоба, чемпіони Європи Василь Федоришин і Роман Гонтюк. Причому зробили й олімпійський прорив у нетрадиційних двох видах — спортивній гімнастиці й плаванні.
— Якщо подивитися на список олімпійців області, знаходимо знайомі імена. Невже в нашому краї немає талановитої молоді, яка могла б створити серйозну конкуренцію досвідченим спортсменам?
— Четверо, котрі змагалися на минулій Олімпіаді, прийшли з юніорських команд. Троє молодих у нинішній національній збірній — Дарія Згоба, Христина Стуй, Олександр Ісаков. Добре що є і досвідчені бійці, які на собі відчули напругу олімпійських баталій.
— Нинішня кількість олімпійців від області — це багато, достатньо чи мало. Втім, для порівняння можете взяти інші області країни з такими самими людськими ресурсами та матеріально-технічними можливостями. Я розумію, що з кожним роком конкуренція зростає, тож як за таких умов вдається вам гідно представити Прикарпаття на Олімпіаді?
— Як для Прикарпаття семеро представників, на мій погляд, — непоганий показник. Звичайно, годі нам рівнятися на промислові гіганти України, хоча на засіданні колегії міністерства подекуди й там відмічали спад, наприклад, у Харківській і Запорізькій областях. Це сталося і в західному регіоні. До речі, тут Івано-Франківщина за кількістю олімпійських ліцензій поступається тільки потужним львів’янам, а випереджає Рівненську, Волинську, Тернопільську та Закарпатську області. Словом, конкуренція зростає, тож, щоб чогось добитися, потрібно було правильно розподілити пріоритетні напрями діяльності, особливу увагу звертати на створення належних умов для навчально-тренувальної роботи серед спортсменів високої майстерності та їх тренерів. У цей процес ніхто не втручався, ніхто не давав хабарів, ніхто з ніким не домовлявся, щоб когось просунути. Всі виборювали свої ліцензії своїми силами і своєю наполегливою працею. Приміром, легкоатлетка Христина Стуй, яка з грудня минулого року не програвши жодного разу змагання співвітчизницям, до останнього дня не знала, чи поїде до Пекіна, чи ні.
— Попри Ваші запевнення й оптимізм усе ж траплялися випадки нездорової конкуренції та просування з боку впливових осіб своїх «вихованців». Здається, при цьому потерпіли й деякі наші спортсмени.
— На жаль, так. Ми планували десять, а до Пекіна відправилося семеро олімпійців. Кандидатка на одну з медалей легкоатлетка Неля Непорадна травмувалася, а з іншими кандидатами на поїздку діялися неприємні речі. З трьох претендентів стрілець Тарас Магмет був найсильнішим, а до олімпійського списку не потрапив (мовляв, психологічно слабо готовий). Таке сталося і з борцем Мар’яною Кв’ятковською. Гірко, звичайно.
— Дещо незручне, але пряме запитання: які шанси наших олімпійців у Пекіні? Бо подейкують про невеликі шанси навіть олімпійської збірної.
— Розмови й чутки не хочу коментувати. А от щодо шансів прикарпатців, то вони є. Я вже казав, що мріємо про золоту медаль. Результат попередньої Олімпіади напевно захоче повторити або покращити Роман Гонтюк, тоді ж недалеко від нагород перебували Василь Федоришин і Тетяна Ляхович. Принаймні, переконаний, що наші спортсмени прикарпатську землю не зганьблять.
Роман Гонтюк. 1984 року
народження. Заслужений майстер спорту. Член національної збірної
команди України з дзюдо. Представляє ФСТ «Динамо» і ФСТ «Україна».
Вихованець Надвірнянської СДЮШОР «Нафтохімік Прикарпаття».
2003 рік — бронзовий призер міжнародних змагань з дзюдо категорії «А».
2004 р. — срібний призер XXVIII Олімпійських ігор в Афінах
2005 р. — бронзовий призер чемпіонату світу.
2006 р. — переможець Кубка світу.
2007 р. — переможець Кубка світу.
Тренер — заслужений тренер України Євген Боднарук Ястребов Віктор. 1982 року
народження - майстер спорту України міжнародного класу, член
національної збірної команди України з легкої атлетики (потрійний
стрибок). Особистий рекорд 17 м. 24 см. - бронзовий призер чемпіонату світу серед юнаків 1999 року; - срібний призер чемпіонату Європи серед молоді 2001 року; - срібний призер Кубка Європи 2003 року; - срібний призер Всесвітньої Універсіади 2003 року; - учасник ХХVІІІ літніх Олімпійських ігор 2004 року; - переможець Кубка Європи 2007 року; - чемпіон України 2008 року.
|
