Для деяких вітчизняних політиків народ — то, власне, уже й не народ, а лише електорат. Бо останній легко купується на щедрі обіцянки «молочних рік, кисільних берегів», які той політик тут же й забуває після виборів. Утім, йому дає спокійно жити і сам електорат, який, у свою чергу, невдовзі забуває про обіцянки претендента на високий пост...

Переді мною — випущена близько двох з половиною років тому передвиборна програма тодішнього кандидата на посаду міського голови Надвірни З. АНДРІЙОВИЧА. На виборах саме йому жителі міста надали перевагу з-поміж 14 претендентів. Чи готовий Зіновій Мирославович сьогодні прозвітувати, що він як мер зробив для виконання своєї програми?

— Інакше кажучи, ви хотіли б переконатися, чи не мали ті мої передвиборні обіцянки суто популістського забарвлення? То пройдімося по кожному пункту програми. Передусім я обіцяв надвірнянцям у разі обрання мене міським головою організувати роботу з тим, щоб забезпечити належний санітарний стан у місті. Бо його засміченість розглядав (та й далі розглядаю) як першорядну проблему. Міська рада за кошти екологічного фонду придбала сучасну автомашину для вивезення сміття. Встановлено майже 70 контейнерів для складування побутових відходів.

Але, зрозуміло, сама лише комунальна служба без діяльної підтримки її зусиль усіма громадянами не в змозі зробити наше місто чистим та охайним. Та й жителі навколишніх сіл привозять своїм транспортом чимало різного непотребу (навіть будівельні відходи) й захаращують оті контейнери замість того, щоб їхати з ним прямо на міське звалище.

— Виходить, його потужність достатня не лише для районного центру?

— Термін експлуатації звалища можна продовжити щонайменше ще на 15-20 років, запровадивши у місті роздільний спосіб збирання побутових відходів (угоду про це ми вже підписали з австрійською фірмою). Себто вб’ємо одразу двох зайців. Адже користь буде і від того, що сортуватимемо окремо папір, ПЕТ-пляшки, скло, брухт... Таким чином 55% зібраних відходів будемо здавати на приймальні пункти, 20 — відправляти для спалювання на спецкомбінати і лише 25% — рекультивувати на звалищі.

— Далі у Вашій передвиборній програмі йшлося про ремонт доріг і тротуарів міста...

— Після переговорів з ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та місцевими підприємцями міській раді вдалося залучити необхідні кошти на ремонт шляхопроводу над залізничною колією, який з’єднує місто з цим ВАТ і через який веде найкоротша дорога з районного центру до селища Ланчина. Чотири попередні роки транспортний рух тут було припинено, водії користувались об’їзною дорогою, а це додаткові затрати пального та часу.
Загалом ремонт цього об’єкта обійшовся в 410 тис. грн., із них 211 тис. виділили підприємства, що взяли в ньому пайову участь. Першочерговим завданням для нас було капітально відремонтувати також прилеглу до шляхопроводу вул. Шевченка, яка має стратегічне значення для міста. Відзначу, що на ремонт і цієї вулиці чималу суму — 298 тисяч грн. — виділило згадане ВАТ. Тепер зможемо у жовтні відновити роботу автовокзалу, звідки курсуватимуть автобуси в ланчинському і делятинському напрямках.
Уже за мого головування зроблено і вулицю Княгині Ольги. З початку липня ми взялися за майдан Шевченка, що в самому центрі міста (орієнтовна вартість капітального ремонту за кошти міського бюджету — близько 650 тис. грн.). Вирішили вимостити прилеглу до майдану дорогу бруківкою, що за фінансовими затратами нині співмірне з укладанням нового асфальтового полотна (квадратний метр його коштує 150-200 грн.), проте бруківка набагато довговічніша від асфальту.
 

Досягненням міста вважаю залучення 1,2 млн. грн. в капітальний ремонт вул. М. Черемшини. Ці кошти надійшли від ВАТ «Укрнафта» як його участь у соціально-економічному розвитку регіону, де розміщені об’єкти нафтогазовидобутку.

Звісно, турбують мерію також ті дороги, які наразі потребують ще лиш ямкового ремонту. Визначили разом з депутатським корпусом  його черговість по вулицях у нинішньому році.

— Ви обіцяли виборцям «налагодити повноцінне функціонування вуличного освітлення», є згадка у передвиборній програмі і про дитсадок «Квітка Карпат», облаштування в місті дитячих, спортивних майданчиків...  

— Освітлені в темну пору доби вулиці — то не лише зручність, але й безпека громадян. Щодо цього нинішня міська влада зробила вже немало. У центрі маємо навіть вечірню ілюмінацію. Тепер освітлюємо нові вулиці на околицях міста — роботи виконує підприємство «Надвірнакомунсервіс». А великі підприємства (скажімо, ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна»), приватні підприємці допомагають мерії у придбанні вуличних світильників, як, до речі, і у впорядкуванні хідників.

Уже збудовано котельню і переведено на локальне опалення дитсадок «Квітка Карпат». А ремонт його басейну для дітей «непідйомний» для міста, тож ми звернулися до Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, щоби посприяло коштами з Держбюджету. Міська рада оголосила конкурс на проведення відповідних робіт.

Торік найменші надвірнянці отримали в дарунок чудовий майданчик розваг — у його облаштування вклала близько 300 тис. грн. корпорація «Рошен». Полагоджено лавочки, гойдалки біля багатоповерхівок. Збудували ми також майданчик зі штучним покриттям для гри в міні-футбол, який слугує залученню до спорту, до здорового способу життя і дітей, і дорослих. До речі, команда Надвірни займає високі місця в обласних змаганнях, організовуємо турніри з міні-футболу і в своєму місті. Досягнуто домовленості з інвестором про будівництво у нас такої критої льодової ковзанки, як в Івано-Франківську.

— Ви мали намір у разі обрання мером детально вивчити ситуацію в комунальному господарстві міста і розробити програму реформування підприємств цієї сфери, ініціювали встановлення нового резервуару питної води для поліпшення її постачання споживачам...

— Я зі своїм першим заступником Олегом Йосипенком торік їздив до столиці для захисту пілотного проекту «Реформування ЖКГ у мікрорайоні на вул. Ломоносова». І місто отримало на розвиток «комуналки» вісім млн. грн. державної субвенції, з них 5,3 млн. грн. — названий мікрорайон.

— А в чому саме виграли від того пілотного проекту жителі вул. Ломоносова?
— Передусім ішлося про переведення котельні на альтернативні природному
газові, набагато дешевші види палива — тирсу, дрова. За державні кошти замінено старі стояки на нові метало-пластмасові, внутрішньобудинкові мережі, вводи у кожній квартирі, а також вхідні двері у під’їздах будинків — на сучасні теплозберігаючі, встановлено пластикові вікна на сходових клітках. Передумовою надання цієї субвенції міністерством ЖКГ було створення товариств співвласників у 18 багатоквартирних житлових будинках мікрорайону.

— Наскільки знаю, ще декілька років тому в ЖКГ вашого міста негативні тенденції відчувалися досить гостро. Їх вдалося переламати?

— Ми зберегли комунальну інфраструктуру Надвірни. Долина та Коломия, скажімо, пішли шляхом ліквідації підприємств централізованого теплопостачання, а наша мерія з депутатським корпусом від цієї ідеї відмовились, бо далеко не всі громадяни можуть встановити автономне опалення у своїх помешканнях. У міських котельнях замінено старі котли на нові, енергоощадні, встановлено прилади обліку теплової енергії та води з метою їх економії. На центральній котельні міста введено в дію когенераційну установку.

На базі двох підприємств ЖКГ, які збанкрутували, ми створили для надання послуг у житловому секторі міста та у сфері водопостачання й каналізації нові підприємства — відповідно «Надвірнянський житловик» і «Надвірнаводоканал». Приклад другого вже переконав: ефективна робота будь-якого комунального підприємства визначальною мірою залежить від ініціативності й енергійності його керівника.

Надвірна — єдине в області місто, яке користується екологічно чистою водою з артезіанських свердловин. Одначе це, з другого боку, ще донедавна мало і свій мінус — вода у помешкання подавалася за графіком. Адже її спершу мали закачати до двох резервуарів об’ємом тисяча і 300 кубометрів, які давно потребували капітального ремонту: з них вода через діри тікала в землю. З цими величезними її втратами покінчено завдяки гідроізоляції резервуарів, яку здійснила на наше замовлення львівська фірма. І вже більше року воду надвірнянцям подають не 10, а 18 годин на добу. Втім, надійно вирішити проблему водопостачання міста дозволить резервуар на п’ять тисяч кубометрів, який торік почали будувати — освоєно вже 600 тис. грн.

— Що турбує міського голову сьогодні і які плани на майбутнє?

— Проблем вистачає, як і в кожному місті. Є питання, які потрібно вирішувати на законодавчому рівні, а є і місцеві питання. От, скажімо, формування бюджету міста є основою для безперебійного функціонування комунальних служб. Надвірна спроможна самостійно наповнювати свою скарбницю, однак згідно з Бюджетним кодексом майже половину зібраних коштів забирають бюджети вищих рівнів. Тільки зміна чинного законодавства дасть більше можливостей для розвитку місцевого самоврядування.

На містечковому рівні турбує завантаженість центральної частини Надвірни автотранспортом. Усі намагання перенести стоянки мікроавтобусів на вул. Вокзальну не знаходять порозуміння у перевізників. Думаю, що проблемою не тільки нашого міста є численні заклади з ігровими автоматами. Мені не раз доводиться після опівночі буквально витягувати неповнолітніх відвідувачів із цих закладів. Ніякої користі ігрові автомати підростаючому поколінню не приносять.

Вважаю пріоритетними напрямами у своїй діяльності збереження відпочинкових зон, парків, скверів, закладів культури. Неприпустима забудова у прибережній смузі річки Бистриці. Своїм рішенням міська рада визначила 50-метрову зону берегів річки недоторканою, де заборонене будь-яке будівництво. Одним словом, у місті є над чим працювати, і сам міський голова не впорається з тими проблемами, які виникають майже щодня.

І ще про одне, але дуже важливе. Надвірнянці мріють, аби наступного року саме в їхньому місті відбувся черговий Гуцульський фестиваль. Таким чином було б відзначено десятирічну віху з того часу — з 1999-го, коли Надвірна вперше приймала його. Гадаю, обласна влада підтримає це наше прагнення.

— Зіновію Мирославовичу, а чи і у вашій міській раді вирують політичні протистояння? До речі, Ви самі в якій партії перебуваєте?

— Я безпартійний, хоч на виборах мене підтримувала Українська Народна партія. Та навіть якби і був у якійсь партії, то для мене посада міського голови не є політичною. Вважаю себе господарником. І депутатам міської ради, членам її виконкому (а це люди, котрі у переважній своїй більшості з усією відповідальністю ставляться до вирішення міських проблем) завжди кажу, що я належу до партії, яка називається Надвірна. І що кожен з них повинен гідно представляти цю нашу спільну єдину партію — прихильників Надвірни, патріотів рідного міста, активних своїми конкретними добрими справами