Є жінки, які мають щастя подобатися всім без винятку. До них ластяться й мало не лижуть руки собаки. Їм усміхаються і до них тягнуть рученята малюки. Їм дивляться вслід чоловіки, причому будь-якого віку — від тринадцяти до… І це попри песимістичне твердження психологів, що жодна жінка не здатна причарувати всіх. Принаймні так вважає знаний в Україні психотерапевт Олександр Фільц. І підтверджує свою думку посиланням на книжку Умберто Еко «Історія краси», яка побачила світ 2004-го. «Канони краси, — наполягає Олександр Фільц, — дуже різні. А це означає, що їх узагалі нема. Тобто навіть говорити про це — справа безнадійна». Отакої! І все ж поговорімо?

На думку психотерапевта, у Середні віки в основі канонів кра­си і вабної сили жінок була псевдодуховність. Гарною вважали скромну, тиху, спокійну, покірну жінку, яка більше переймалася інтересами чоловіка, ніж власними. Звідти дійшов до нас образ пасивної вродливиці, героєм котрої є чоловік-лицар, здатний заради неї вершити подвиги.

Вікторіанська доба додала жінкам свого — уміння вести подвійне життя. Зовні — виразна стриманість, а в прихованому, інтимному житті — еротична сила й сміливість.

Новітня привнесла свої акценти. Насамперед зумовлені феміністичним рухом. Вони значною мірою посилюють вектор агресивної сексуальності, що нині й маємо. По суті, сучасні жінки в сексуальному плані іноді агресивніші за чоловіків (у психотерапії навіть з’явився термін «кастраційна активність жінки»), на тлі чого чоловіки часто губляться. Саме тому чим гарніша й сексуальніша зовні жінка, тим обережніше до неї ставляться чоловіки. «Ну і, нарешті, — додає Олександр Фільц, — зараз дуже багато говорять про різні біологічні компоненти, спеціальні речовини (феромони тощо), генетичні риси сексуальності й привабливості, але наука в цьому разі, напевно, пробує пояснити те, чого насправді пояснити неможливо».

На думку психотерапевта, кожний чоловік знає, що жінки мають певну вабну силу, яка не надто залежить від зовнішніх стандартів, які нав’язує суспільство. Як приклад, пан Фільц наводить знамениту фразу Ернеста Хемінгуея: «Чоловіки дуже часто говорять, що люблять сухе вино, тендітних, навіть худих жінок. А насправді у своєму колі, коли вже розслабляться, споживають солодкі вина й віддають перевагу повним жінкам — Рубенсівського типу».

А ще фахівець радить уважно придивитися до модельок, кот­рі демонструють одяг, а то й виступають на естраді: «Вони начебто і є еталоном краси, але вабної сили зов­сім не мають, бо є абсолютно холодними».

Отже, у загальних рисах можна спробувати сформулювати секрет привабливості жінки: вона завжди притягує, коли проявляє теплоту у стосунках, має м’яку міміку, жести, комунікабельну вдачу тощо. Це — по-перше. По-друге, завжди вабною є не сексуальна, а еротична жінка. «У радянських традиціях поняття еротики фактично не відрізнялося від поняття сексуальності, — нагадує Олександр Фільц. — Хоча це цілком різні речі. Еротика — це те, що вносить естетику в стосунки, які будуються на первинному розділенні: на чоловіків і жінок. Сам еротизм є дуже притягальною силою. Тобто кожна жінка, яка несе в собі еротичний заряд, незалежно від того, якою вона є зовнішньо, обов’язково має для чоловіка притягальну силу».

— Чоловіки, мабуть, завжди побоюються розумних, інтелектуально розвинених жінок? — цікавлюся в пана Фільца.

— Мене особисто розумні жінки завжди приваблюють. Тим часом скільки я бачив у житті інтелектуальних жінок — усі вони були для мене достатньо індиферентні, тобто з ними можна було багато й цікаво спілкуватися, мати стосунки, але — суто інтелектуального характеру, які й надалі залишалися такими.

— ???

— Розумна жінка — та, котра добре вміє користуватися своїми природними даними, тими, що від Бога. Адже розум жінки все-таки більше полягає у вмінні інтуїтивно проникати в суть речей (це певне безпосереднє бачення, яке базується, безперечно, на досвіді). Хоча тут певною мірою парадоксальна ситуація, бо дані нейрофізіологів свідчать, що жінки за своєю фізіологією, за функціонуванням головного мозку мали би бути більше схильні до раціонального способу мислення, а чоловіки — до емоційного. Тому часто й кажуть, що чоловіки — усі романтики, а жінки, якщо вони дуже розумні, — прагматики. І це не безпідставно. Вважаю, що жінки в середньому все ж таки розумніші за чоловіків у плані інтуїції. Таким чином, якщо жінка розумна (читай — інтуїтивна) та ще й наділена дещицею еротизму, вона спроможна дуже швидко побачити в чоловікові те, що їй потрібно, і привернути його до себе.

— На що насамперед — чисто зовні — звертає увагу чоловік, коли уперше бачить жінку?

— Хто як. Не будемо кривити душею, більшість усе ж таки звертає увагу на поставу і на те, чи випромінює вона жіночність. Усереднена меншість чоловіків чутлива до часткових характеристик, певних деталей (звертає увагу на обличчя, лінію шиї, ноги). Але таких — меншість.

— Чим жінка може втримати чоловіка?

— Тільки розумом, бо зовніш­ні характеристики під час тривало­го життя змінюються. До речі, звикнути до інтимних стосунків неможливо — ніколи, за жодних обставин. Найбільшою правдою є те, що жінка змінюється в трива­лих стосунках. Змінюються форми, психологічні диспозиції. І розумна жінка, якщо вона хоче втримати стосунки, повинна зрозуміти, що в них криється найважливіше. Очевидно, що впродовж років у жінки псується фігура. Очевидно, що істотно змінюється й багато іншого. Але ж лишається певна тонка матерія, яка все й тримає. І ця тонка матерія — аж ніяк не в тілесній площині.

— Які риси однозначно відлякують чоловіків?

— Контролююча агресія! Є такий тип жінок, дуже енергійних і агресивних за своєю природою, які гамують свою тривогу за рахунок контролю ситуації навколо себе. За своєю суттю це тривожні жінки. Саме тривога змушує їх контролювати ситуацію. А якщо до цього долучається ще й агресивність контролю — вони явно з групи ризику для тривалих стосунків. Ці жінки до того ж іще й дуже не впевнені в собі. Вони компенсують стосунки за рахунок контролюючої агресії. Хоч як це парадоксально, але відлякує й надмірний прагматизм. Я вже зазначав, що чоловік у глибині душі — завжди, бодай частково, є романтиком. А це означає, що він підсвідомо прагне життя, в якому емоційність і романтичність можуть бути реалізовані. Тому не випадково, напевно, вважають, що чоловіки здатні на тривалу чоловічу дружбу, але ж в основі її значно більше романтичного, ніж заведено вважати (тепер часто говорять про гомосексуальні засади). Так-от, якщо жінка є надто прагматичною, це із часом може спричинити кризові моменти в спільному житті.