ЯК ВКРАЛИ "Великого українця"(частина перша) - 20 Травня 2008 - Надвірна on-line, щоденник нашого міста

"Я міг би "трахнути" Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький – фігура з минулого…" – з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу "Великих Українців" доктор історичних наук, професор, академік, екс–віце–прем'єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник. Закінчення спічу було примирливим – "…але я вирішив обрати князя Ярослава Мудрого – фігуру, яка об'єднує Україну".

Свідками цього хвалькуватого самороздягання із "хеннесі" в руці були кілька працівників "Інтера".

Сором, шок і сміх – ці три емоції супроводжують реакцію більшості моїх колег і знайомих, які стежили за оприлюдненням результатів найсуперечливішого проекту телесезону на найпопулярнішому каналі країни.

Шоу вдалося. Його подивилися мільйони українців, мобільні оператори і контент–провайдери заробили грошей, журналісти і режисери – набули цінний досвід у реалізації великого форматного шоу. Протягом серпня 2007–го – травня 2008–го у голосуванні взяли участь більше мільйона людей, які надіслали більше двох мільйонів смс, листів, анкет, зробили безліч телефонних дзвінків.

Отримавши після скандального фіналу певну порцію інсайдерської інформації, можу стверджувати – оголошені результати голосування , в якому нібито враховані 1 621 049 голосів телеглядачів, –– масштабна маніпуляція громадською думкою.

Відбулося викривлення образу країни, цинічне використання телевізійного проекту для задоволення дріб'язкових амбіцій політичних пігмеїв. Про це в самому кінці цього тексту.

На мій коментар для сайту "Телекритика", де я оприлюднив масштаби зовнішнього втручання у перебіг голосування, реакція була цілком передбачувана.

Вустами генерального продюсера каналу Ганни Безлюдної мої слова щодо результатів голосування було названо "желанием некоторых политических сил использовать их в своих политических целях". Яких саме, на жаль, не вказано.

Довідка – про всяк випадок – я не маю електоральних цілей як Табачник, який балотується до Київради... Продюсер проекту Єгор Бенкендорф пішов ще далі – "Никаких фальсификаций и манипуляций в голосовании не было. Это просто больная фантазия Вахтанга Кипиани".

Проект завершено, але з нульовою легітимністю переможця. Сподіваюсь, що власник ліцензії – ВВС – зацікавиться обставинами виборів українського "великого" № 1. Адже "напёрсточничество" на останньому етапі шоу підриває довіру не тільки до результатів, але й до правил гри, розроблених британськими телевізійниками.

Я радий, що ведуча проекту Ганна Гомонай теж приєдналася до вимоги провести аудит підсумків проекту. "Я переконана, що канал має провести "службове розслідування", оприлюднити всі дані про хід голосування. Принаймні, за останній тиждень. Так само доцільно було б перевірити телефонні номери, з яких здійснювалися масові дзвінки. Тим більше, що автори проекту, англійці, цей шлях уже проходили. Якщо дані про фальсифікацію будуть підтверджені – результати програми, на мою думку, слід буде переглянути".

Скласти уявлення про цинізм і нехлюйство організаторів цього безпрецедентного дійства можна, вивчивши таблицю. Цікаво, що тепер, після оприлюднення факту не просто брутального вкидання, але і відбору (!!!) голосів скажуть організатори?

Цифри у першому стовпчику – це останні точні відомості, отримані від інтерівського дочірнього провайдера "ВИА Телепорт". Протягом місяця я отримував такі зведення кожного ранку.

Потім під знущальним приводом і без доказів – що інформація про точну кількість голосів лідерів перегонів "гуляє по Києву", мене відсторонили, й генпродюсер Ганна Безлюдна залишила поточний контроль за собою.

Це був перший дзвіночок – по суті, попередження про злочин, що готується.

Коли не стало прямих підтверджень, ще два дні залишалася можливість фіксувати непрямі. Так, ввечері у вівторок, після трансляції фільму про Тараса Шевченка було оголошено, що протягом перегляду зафіксовано 9 тисяч голосів, з яких 8 тисяч – за великого Кобзаря, і він залишився на третьому місці.