Нещодавно в славному місті Надвірна, де переважна більшість мешканців так чи інакше постраждали - вони чи їхні близькі, рідні, знайомі - від свавільних, геноцидних та КГБісько-совєтських дій колишнього устрою, почалися невдоволені настрої серед городян. Цьому передували і роки занепаду, важкого відродження держави, розрухи в економіці, що безпосередньо торкається кожного з нас - мала заробітна плата, недостойна пенсія, ріст цін. Наші роботящі люди шукали хто кращої долі за кордоном, хто пробував виживати на державних роботах, хто спробував піднімати та відроджувати малий бізнес, підприємницьку діяльність. Держава ж не могла, або й не хотіла дбати про соціальний захист простих людей. Виникли соціальні нерівності серед населення.

Тепер люди з острахом та з недовірою відносяться до людей, які стоять матеріально краще, деколи безпідставно звинувачуючи їх у всіх негараздах в суспільстві, в державі, в своєму місті і навіть в сім'ї.

Так немала вина за це на совісті тих людей, які будучи при владі ще на початку 90-х, не змогли реорганізувати суспільство, економіку... не було прецеденту такого, коли наймогутніша держава світу за 1 день перестала існувати. Цим і скористалися ділки, спекулянти, пройдисвіти для власного збагачення і відповідно до зубожіння більшості населення.

 

Користуючись не двозначною ситуацією в Надвірній, роздутою до неймовірних меж закликами про спасіння міста, соціалісти пробують виплисти на політичну арену в районі. Чи не вони ж головні винуватці того, що робиться в країні останні роки.

Якщо є в місті проблеми, то їх треба вирішувати за круглим столом, шукаючи компроміси та виходи з складних ситуацій, а не кидатися під крило «політичних зрадників». Чи в нас у місті немає достойних, авторитетних людей, політичних сил та об'єднань, що такі керівники громадських організацій як Г.Бец та Т.Олендій примкнули до комуняків?

Громадська рада, на яку приходять представники двох організацій, вирішує проблеми міста кулуарно. По проблемі торгових об'єктів на м-ні Шевченка, яка є на даний час резонансною в місті, не запрошено ні сторону опонентів, ні представників влади для роз'яснення даного питання в правовому полі. Зумисне доводять до відома мешканців неправдиву інформацію про дані об'єкти, їх розміри, їх призначення, стан речей по правових і нормативних документах, по проектно-архітектурній документації.

Це ще не всі підводні камені по цій проблемі, але вже можна зробити певні висновки про лице і нутро деяких громадських діячів - прихвоснів.

Звертаємося до політичних партій, об'єднань, громадських організацій дати політичну оцінку участі соцпартії в штучному роздмухуванні проблем за для підняття

політичного рейтингу серед городян, де, повторюся, політичних зрадників не любили і не сприймали.

А як допускають провідні політичні сили, яким симпатизує більшість надвірнянців -«Наша Україна», БЮТ, блок Костенка, КУН та інші, що соціалісти відбирають рейтинги у них, чи не з їхньої мовчазної згоди видаються розпорядження з дозволом на встановлення палатки соцпартії на майдані на місяць, де вони паплюжать мера, владу міську і районну... їм (соціалістам та «самопомічникам») по великому рахунку, все рівно чим і як буде забудовуватися центральна частина, правда краще б їх представниками. Не далеко минув той час, як д.Бичківський сам подавав заяву з проханням про ділянку на майдані Шевченка під будівництво, а сам зараз виступає проти, тому що не він.

Така ж позиція і у д.Олендія, який подав на сесію міської ради заяву про те, що він хоче бути дев'ятим учасником у побудові торгового комплексу, проти якого зараз виступає... Ось і позиція громадських діячів, які б мовчали, якби будувалися, але кричить тепер, тому що не будуються.

Правда, можливо люди за якийсь час «усвідомили», що помилялися і зараз справді на «захисті» громади??? Потрібно прямо сказати, що так, було, каюсь, помилявся... Від цих добродіїв не дочекаєшся, тому що головне зараз побільше шуму, підняти свої рейтинги, «авось» виберуть депутатом чи «не дай бог» мером, тоді нагосподарюю. Аптеки продам, розвалю всю інфраструктуру і місто здам в оренду під тоталізатори та букмекерські контори і назву все це - «МАРАФОН».

Просто і легко, зібравши активістів «Самопомочі», розповідати що і як потрібно зробити в місті, вказувати мерові і депутатам як господарювати. Це ті повчають, що для міста не зробили ні на копійку, які не посадили жодного дерева, що не озеленили жодної клумби, що не зробили благоустрою на жодному квадратному метрі, хто не закрутив жодної лампочки, хто не поставив жодної урни для сміття.

Не все гаразд у діяльності мера, але людина щось робить, про щось дбає, бачить майбутнє міста не в сірих тонах та руїнах соцреалізму, а в розвитку інфраструктури, сфер послуг, виробництва і має не погану підтримку зі сторони депутатського корпусу, куди прийшли молоді люди з новим перспективним баченням, з бажанням змінити не тільки місто ззовні, але й наше внутрішнє бачення, наше відношення до рідного міста. І ми повинні побачити перспективи розвитку міста, і його розбудови в тому числі. Не може центр лежати в руїнах, а нам розповідають, що ці руїни - це наш історичний ареал. Історія - це майбутнє, це прогрес, це розвиток, звичайно, і обов'язково, з врахуванням тієї ж історії, усталеної архітектури, певних традицій.

Не одна будова вже завершена в центрі міста, які гармонійно вписалися в ансамбль кварталів, і ще більше розпочато будов по всій Надвірній. Це приносить певні незручності як городянам, так і мешканцям навколишніх будинків. За це в мешканців потрібно просити вибачення. Але це тимчасові незручності. І добре, що Надвірна на кінець почала розвиватися, розбудовуватися, розширятися. Це приносить інвестиції в бюджет, в розвиток інфраструктур, це розширить сферу послуг.

Делятин, Ланчин, Богородчани, Яремне - їх не впізнати, вони набувають вигляду сучасного міста. А Коломия, центральна частина міста Івано-Франківськ - це справді краса: сучасний європейський стиль з місцевим своєрідним колоритом. Це не тільки реставровані старі кам'яниці, але і новобудови, які доповнюють один одного. Центр міста у всіх розвинених країнах - це торгові ряди, це банки, це офіси, це ділове, фінансове життя, це установи влади, це заклади культури, це навіть кав'ярні і кафе. І ні одного совдепівського сірого приміщення. Все навколо повинно вказувати на красу, на радість, на настрій, на бажання жити, і жити достойно.