Залишається лише сподіватися, що і Президент Віктор Ющенко, і голова уряду Юлія Тимошенко дотримають слова і хоча б спільно таки спроможуться реалізувати житлову програму, яка фактично мала б зменшити відсоткове кредитне навантаження на тих потенційних отримувачів житлових позик, які за кращих умов могли б їх брати. Тим паче, якщо за програмою Віктора Андрійовича “Соціальне житло” держава здешевлювала б банківську позику більш ніж удвічі – з 12,5%-13% до 5%-6% річних (у Юлії Володимирівни цей показник мав бути ще нижчим – 3%-4%).

Якщо згортання обсягів споживчого кредитування на придбання побутової техніки й інших потреб ще можна пережити і самотужки накопичити від кількох до 10 тис. грн. на придбання необхідної в побуті речі, то звуження ринку іпотечних позик може відтягти терміни отримання даху над головою на невизначену перспективу.

Коригувати загальну кредитну схему в Україні наприкінці минулого місяця розпочав Національний банк, мотивуючи такі кроки необхідністю боротися з прогресуючою інфляцією. Він збільшив облікову ставку для комерційних банків із 9% до 12%, що змусило їх зробити умови кредитування жорсткішими. НБУ наполягав, що споживчі позики без початкового внеску є доволі ризикованими: їх можуть не повернути (принаймні частину з них), і це спровокує економічну кризу в державі.

Щоправда, комерційні фінансові структури і без нагадування Нацбанку не забували убезпечити себе від імовірного ризику, страхуючись усіма можливими засобами включно з прихованими комісіями (про які позичальник нічого не знав, оформлюючи позику). “Грішили” гарантуванням власної безпеки за рахунок позичальника більшість банків, у тому числі й доволі потужні. Здебільшого через використання кредитором схеми різноманітних комісій. Зокрема, разова комісія могла сягати від 2% за суму позики.

Чимало банків елементарно стягували комісію за переказ грошей на рахунок магазину, за зняття готівки з поточного рахунку, що коштуватиме позичальнику ще 1%-3%. Це практикували, оминаючи ухвалу Нацбанку, якою комбанкам було заборонено знімати кошти за обслуговування кредиту. Зрештою, на відміну від річних відсотків, які повинні нараховувати на залишок кредиту, позичальники практикували нарахування щомісячної комісії на всю суму позики, не залежно від того, скільки ви вже з неї виплатили.

У банківській сфері про це всі знали, але воліли не афішувати цього. Але ситуація змінилась, і тепер кредитних коштів просто не вистачає на всіх, оскільки населення не несе гроші до банків на депозит не тому, що не хоче, а через їх відсутність у гаманцях. І загалом саме цей чинник, на думку банкірів, спричинив нинішню ситуацію з обмеження кредитування і зростання відсотків.

За словами начальника департаменту активних операцій фізичних осіб банку “Фінанси і кредит” Ігоря Шевченка, якого цитує агентство “Бізнес-Інформ”, сьогодні навіть підвищення депозитних ставок уже не компенсує потреби банків у кредитних ресурсах. Для населення їх не вистачає, бо якщо 10 осіб хочуть узяти позику, а на депозит гроші розміщують лише три людини, то взяти кошти немає звідки.

Протягом останніх трьох років банки лише збільшували обсяги кредитування. Тепер ситуація змусила чимало фінустанов згорнути кредити, а ті, що продовжують це робити, отримали чимале “поповнення” за рахунок переорієнтації нових клієнтів. І якщо кредит (а його на ринку кваліфікують як товар) можна продати дорожче, то банки це робитимуть. 

Не завжди доречне втручання і спробу коригувати кредитний ринок відчули безпосередньо і в головній фінансовій установі держави. На нещодавньому засіданні ради НБУ радники з фінансових питань рекомендували Нацбанку збільшити ліквідність банківської системи принаймні на 3 млрд. грн. За словами члена Ради НБУ Василя Горбаля, до цієї поради, вочевидь, дослухаються і такий крок зроблять.

Натомість голова Наглядової ради НБУ Петро Порошенко в інтерв’ю “Новому каналу” зазначив: рекомендуючи комерційним банкам менше ризикувати зі споживчими кредитами без застави, сподівалися не на той ефект, який отримали де-факто. Додавши, що комбанки спершу чомусь почали згортати кредитування розвитку економіки, хоча йшлося лише про застереження від можливих ризиків.