Олександр Лазорко, голова правління - генеральний директор ВАТ НПК "Галичина":
- Що стосується ініціативи побудувати новий НПЗ для переробки каспійської нафти, так схожа заява вже звучала в 2005 році. Вона викликала, щонайменше, подив у всіх керівників нафтопереробних заводів України, оскільки всі шість наших НПЗ, з яких три майже не працює, а інші працюють менш ніж на половину своїх потужностей (чи то через відсутність сировини, чи то невідповідність технічної потужності для досягнення європейських стандартів нафтопродуктів). Адже якщо ці шість НПЗ ввести в експлуатацію, то вони будуть виробляти в три рази більше нафтопродуктів, ніж у цьому є потреба в Україні. Сьогодні той же Кременчуцький НПЗ за проектними потужностями може переробляти 18 млн тонн, близько 20 млн тонн - Лисичанський НПЗ, а реально вони виробляють по 5 млн тонн на рік. Тобто, їхня завантаженість менше однієї третини.
У перші два місяці 2008 року українська нафта надходила на переробку в основному на Кременчуцький НПЗ (327 тис т), а також на Дрогобицький НПЗ (116 тис т), Надвірнянський НПЗ (17 тис т) і Лисичанський НПЗ (6 тис т).
Крім того, два західні українські НПЗ - "Нафтохімік Прикарпаття" і "Галичина" мають потужності відповідно на 4 млн тонн і 3,5 млн тонн. А реально ми переробили за минулий рік по неповних 800 тисяч тонн кожний. Тобто, завантаженість НПЗ неповна, і будувати ще один нафтопереробний завод - це нонсенс. Навіщо, якщо можна краще забезпечити сировиною і завантажити існуючі виробничі потужності?
Та й реконструювати і доустатковувати вже існуючі НПЗ завжди легше та швидше, ніж будувати новий, тому що сьогодні в Україні тільки землевідведення займе як мінімум більше року і будувати новий завод з нуля в чистому полі за строками буде не менше п'яти років.
До того ж сьогодні йде реконструкція двох західних українських НПЗ. За останні два роки в них уже вкладено 380 млн грн тільки в реконструкцію і модернізацію. І ми знаємо, що це за рутинна і важка процедура, тому будувати завод з нуля, ми впевнені, що це безглуздо.
Однією із причин будівництва нового НПЗ називається те, що українські заводи пристосовані тільки для переробки російської нафти (т.зв. "важкої"), і не впораються з "легкою" каспійською.
Це, як мінімум, непрофесійне висловлювання людини. Наведу найпростіший приклад - українська нафта, що повністю переробляється нашими західними НПЗ і закуповується Кременчуцьким заводом, дуже наближена за якістю до каспійської нафти. Звичайно, каспійська нафта більш якісна, тому що в ній більший вміст світлих елементів і менше сірки, ніж у східноукраїнській нафті. Але для нас каспійська нафта є дуже цінною сировиною, і ми б з великим задоволенням хотіли б її мати, як мінімум, на двох західних НПЗ. До речі, у січні цього року ми про це говорили у відкритих листах до Президента Віктора Ющенка, прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і голови НАК "Нафтогаз" Олега Дубини.
- Але як же транспортувати до вас каспійську нафту? Україна має таку можливість?
Ми звернулися до керівництва країни із проханням про допомогу в забезпеченні трубопроводу "Одеса-Броди" в аверсному режимі з поставкою мінімум 5 млн тонн каспійської нафти на західні НПЗ, тому що до нас постійно надходять пропозиції з Азербайджану та інших добувачів і продавців сировини із цього регіону. Вони пропонують конкретні партії для продажу, просто з ними не можна зараз вести переговори, тому що вони і ми знаємо, що нафтопровід працює в реверсному режимі, на жаль, качаючи російську нафту у зворотному напрямку. І як результат, на практиці поки неможливо укласти реальні угоди щодо каспійської сировини.
Крім того, підтвердженням можливостей наших заводів приймати і переробляти каспійську нафту є те, що я 27 березня цього року на адресу Міністерства палива та енергетики заступнику міністра Алієву направив лист про те, що наш завод має технічну можливість прийому трубопровідним транспортом азербайджанської нафти марки "Азерія лайт". Ми маємо не тільки технічні можливості, але й моральне бажання переробляти цю сировину. По-перше, це для нас означає диверсифікованість поставок. Адже сьогодні ми залежимо тільки від можливості закупівлі української нафти на відкритих аукціонах, де беруть участь до 20-30 учасників і не завжди є можливість купити повною мірою той обсяг української сировини, що нам необхідний. До того ж, ми купили невелику партію 40 тисяч тонн російської нафти в 2007 році, але ця кількість недостатня для нас. Важко із цим, тому що росіяни неохоче ведуть переговори. Напевно, тут закладена політична складова для того, щоб поставляти російську нафту трубопроводом в Україну. Для мене як керівника підприємства, щоб забезпечити роботу для 1600 чоловік на "Галичині", було б шикарно, якби ми могли одержувати каспійську нафту по аверсному трубопроводу "Одеса-Броди".
Микола Мартиненко, народний депутат, голова парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики і ядерної безпеки:
- "Диверсифікованість джерел надходження нафти в Україну - найважливіше завдання для країни. На сьогодні реальним є тільки один такий проект - "Одеса-Броди-Плоцьк", що може забезпечити також і поставки нафти на нафтопереробні заводи в Україні, - відзначив голова парламентського комітету з ПЕК Микола Мартиненко, коментуючи плани створення нового нафтопереробного комплексу для переробки винятково каспійської нафти.
На його думку, "у чисто теоретичному плані можна говорити про те, що чим більше в країні НПЗ - тим краще. Однак із професійної точки зору питання будівництва нового НПЗ необхідно прямо погоджувати з наявністю стабільного постачальника нафти. Будь-який новий проект будівництва НПЗ повинен пройти техніко-економічну експертизу, при цьому повинні бути вирішені наступні питання: визначення постачальника нафти (наявність довгострокового контракту), якість нафти, конкурентна вартість транспортування (у порівнянні з російською нафтою), споживачі, якість нафтопродуктів, інвестиції (порядку декількох млрд. доларів, залежно від потужності НПЗ), сучасна технологія і багато чого іншого".
З іншого боку, як відзначив голова парламентського комітету з ПЕК, потужності НПЗ, що працюють в Україні, можуть із лишком забезпечити потреби країни в нафтопродуктах, але багато років недозавантажені, а якість вироблених нафтопродуктів здебільшого не відповідає європейським вимогам. Так, у січні-лютому 2008 р. сумарні потужності з первинної переробки нафти в Україні були завантажені в середньому лише на 13,7% у порівнянні з 26,2% у січні-лютому 2007 року.
"У цілому, для України потенційно приваблива можливість переробляти каспійську нафту, однак тут важливо і те, наскільки економічно виправданий той чи інший проект будівництва НПЗ. Маючи теоретично технологічну можливість переробляти легкі сорти каспійської нафти, які до 10 доларів за барель дорожчі, ніж російська нафта сорту URALS внаслідок кращої якості та більш складної логістики поставок, у той же час варто враховувати, що нинішній технологічний рівень українських НПЗ не дозволяє на них одержувати висококонкурентну продукцію", - вважає Микола Мартиненко.
|
