33-річний Роман Максим’юк нині грає за першолігову луцьку ”Волинь”. Його найкращі ігрові часи припали на виступ у пітерському ”Зеніті”. Звідти Максим’юка запросили до київського ”Динамо”. Кореспондент ”ГПУ” зателефонував півзахисникові на мобільний.
До ”Зеніту” ви переходили з івано-франківського ”Прикарпаття”. Можете назвати суму своєї зарплатні в Івано-Франківську?
— І преміальні, і зарплата — усе по тисячі доларів. Але премії за перемоги було важко здобути — команда була не найсильніша. Тоді я тільки відслужив у армії, і ця сума мені видалася непоганою.
Як виник варіант із ”Зенітом”?
— Восени 1996 року до мене підійшов агент Ігор Кривенко. Сказав, що Пітеру потрібен лівий півзахисник. Приїхав, відіграв товариський матч, і тодішній тренер ”Зеніта” Анатолій Бишовець сказав: ”Підходиш!”. Там провів найкращий період за кар’єру. Із Бишовцем було прекрасно працювати. Він чітко викладав свої думки. У 1998 році ми спочатку конкурували з московським ”Спартаком”. Якби у другій половині сезону Бишовця не призначили головним тренером, могли б досягти більшого, ніж п’яте місце. Але кубок Росії виграли. Завдяки Олександру Панову. Талановитий форвард, він двічі забив французам у Парижі і підхопив ”зірочку”. Став вести активне світське життя. Відкривають нічний клуб — Панова запрошують, презентація якоїсь торговельної марки — Панов. Роздав більше інтерв’ю, ніж уся команда. Говорили Олександру, що ти на презентаціях — зірка, а в команді усі рівні. Панов не розумів, ображався.
Чому Бишовець невдало працював зі збірною Росії та донецьким ”Шахтарем”?
— Думаю, у ”Шахтарі” тренер не зрозумів ментальність футболістів. Для гірників було неприйнятним грати від оборони. А в національній команді Росії тренер для багатьох був незручним.
Чому ви залишили ”Зеніт”?
— Команду після Бишовця прийняв Анатолій Давидов. Він зробив ставку в нападі на ще одного українця — Олександра Поповича. А я відтягнувся назад. Забив за сезон два м’ячі, зате віддав сім голевих передач. Контракт мій закінчувався. Був не проти продовження угоди, але клубне керівництво вважало мене дешевою робочою силою, московський ”Локомотив”, київське ”Динамо” кликали. У Києві завжди хотів грати, тому прийняв пропозицію ”Динамо”.
Чому не вдалося закріпитися у складі чемпіона України?
— У ході першої розмови з Валерієм Лобановським припустився дитячої помилки. Тренер розпитує про мою оцінку тренерського потенціалу Бишовця. Відгукнувся позитивно. Не знав, що у Лобановського з Бишовцем завжди були напружені стосунки. Вістів мені це не додало.
На початку 2001 року ви повернулися до Санкт-Петербурга. Місцеві газети написали, що Максим’юк підписав контракт. Але ви опинилися у ”Дніпрі”. Як розгорталися події?
— У мене залишились добрі стосунки з президентом ”Зеніта” Віталієм Мутком. Непогано ставився до мене і тодішній тренер Юрій Морозов. Коли в Києві не вийшло заграти, керівництво ”Зеніта” почало переговори з ”Динамо” щодо мого повернення. Сторони домовилися. Я провів у Пітері три дні. Морозов у один із вечорів викликав до себе, потис руку і сказав, що я відтепер знову футболіст ”Зеніта”. Потім подзвонили і привітали з переходом Мутко та Григорій Суркіс. Однак на ранок підходить до мене Морозов і жорстким голосом каже: ”Ти нам не підходиш. Ти — бишовський засланець”. Виявилося за три дні, які я провів у Пітері, за мною ледь не стежили. Я спілкувався з Куртіяну, Кондрашовим, Лепехіним, які були відраховані з команди. Через цей факт були зроблені подібні висновки. Маячня. Телефоную Мутку. Він каже, що за годину все владнає. Потім дзвонить Григорій Суркіс: повертайся, каже. Ти — гравець ”Динамо” знову. Я й прилетів до Києва, а через два тижні підписав контракт із ”Дніпром”. Пограв у Кубку УЄФА.
Коли плануєте закінчувати кар’єру?
— Недочекаєтеся. Нині ”Волинь” грає у першій лізі, претендує на вихід до вищої. Почуваюся в Луцьку комфортно, серйозні травми оминали за кар’єру. Фору дам і молодому за витривалістю. Чого закінчувати?
Довідково
1974, 14 червня — Роман Максим’юк народився у селищі Битків Наддвірнянського району Івано-Франківської області
1990 — почав грати за івано-франківське ”Прикарпаття”
1997 — підписав контракт із пітерським ”Зенітом”
1998 — виграв Кубок Росії
1999 — перейшов до київського ”Динамо”
2001 — підписав контракт із ”Дніпром”
2005 — вирушив до луцької ”Волині”
Удруге одружений
|