Чомусь традиційно так склалось, що травень завжди був багатим на політичні події. І, мабуть, не в останню чергу через те, що саме в цьому місяці припадає відзначення одного із найбільш політизованих протягом останніх років свят – Дня Перемоги. З кожним роком шкала політичних пристрастей навколо цього заходу зростає і, здається, саме цьогоріч вона досягли апогею та продемонструвала, що в політиці і для політиків – немає нічого святого.

Не є секретом, що найбільш сприятливим плацдармом для розігрування карти «Дня Перемоги» була і надалі залишається Західна Україна. Населення цієї частини держави в силу історичних обставин надзвичайно легко «ковтає» все, що підноситься в обгортці «націоналіз», «патріотизм», «боротьба проти ворогів». І про це добре знають певні політичні сили, які завдяки цьому сьогодні вже міцно і надовго закріпились на політичній арені Західної України.
 
9 травня, в День Перемоги, окрім традиційних урочистостей біля Меморіального комплексу в обласному центрі, відбулася і ще одна подія, організатором якої виступила опозиція. Мова йде не про той фарс, який представники ВО Свободи влаштували біля Меморіального комплексу під час поминальної панахиди за упокій загиблих у Другій світовій війні.

Це було просто прологом до основної частини – проведення перепоховання віднайдених останків жертв більшовицького режиму у селі Пшеничники Тисменицького району (знаходиться в 15 хвилинах від Івано-Франківська). З цього приводу на центральному сайті ВО Свободи зазначено «9 травня у селі Пшеничники Тисменицького району Івано-Франківської області за участі громадськості, представників духовенства, громадських організацій та політичних партій патріотичного спрямування відбулося перепоховання віднайдених останків жертв большевицького режиму, що загинули у 1939-1941 роках. Активну участь у перепохованні невинно убієнних совєтською владою українців взяли й представники ВО "Свобода", серед яких, зокрема, народні депутати України Олександр Сич та Руслан Марцінків, голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук, голова фракції ВО "Свобода" в обласній раді Василь Попович, секретар Івано-Франківської міської ради Микола Вітенко, голова фракції ВО "Свобода" у міській раді Роман Онуфріїв, депутати-свободівці місцевих рад» (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/038915/).

 Цими подіями їм вдалось заполонити весь медійний простір області, забезпечивши собі чималий і, що саме головне, безкоштовний піар. Про День Перемоги якщо і згадали, то тільки в контексті описування подій в Пшеничнищах і просто для порівняння. Типу, гляньте, що зробила влада, і що ЗРОБИЛИ вони - націоналісти. Картинка і на телебаченні, і в газеті вийшла і справді ідеальна - багато людей, запальні промови поборників України, трагічні обличчя представників ВО Свободи, КУНу, під час перенесення трун із останками загиблих від рук НКВД. Саме так побачили і запам’ятали прикарпатці цьогорічне 9 травня.

А тепер погляньмо, що ж залишилось поза кадром. Пропоную хронологію подій із підготовки опозиціонерами заходу в селі Пшеничними. 8 травня, напередодні проведення перезахоронення, голова Івано-Франківської обласної організації Конгресу Українських Націоналістів Богдан Борович повідомив про запланований захід відповідні органи Тисменицького району (РДА, РВ УМВС). І на цьому «організатори» свою підготовчу місію завершили. Ввечері 8 травня місце для перезахоронення так ще і не було готове. В екстреному режимі голова Тисменицької РДА організував копання могили із залученням техніки (трактор) з Івано-Франківського дорожньо-експлуатаційного управління (ДЕУ) та працівників районного відділу МНС. Наступного дня, тобто 9 травня зранку, працівниками МНС було здійснено відкачування ґрунтових вод з місця перепоховання, облаштовано могилу сосновими гілками та прокопано підхід до могили. Самі ж «організатори» участі у підготовці не брали, вирішивши прибули вже на сам захід. Коли до офіційного початку залишились лічені хвилини, і телевізійники включили камери та налаштувались на зйомку, раптом «організатори» спохватилися, що для проведення поминальної панахиди вони не придбали жодної свічки. У пригоді знову стало керівництво Тисменицької РДА, яке в екстреному режимі перед початком панахиди з ближніх церков привезло близько 200 свічок, які були роздані громадянам під час богослужіння. Далі пішли запальні промови керівництва обласної організації КУНу та обласної організації ВО Свобода, які перетворити панахиду на політичну акцію.

І на цьому захід офіційно завершився. Слідом за журналістами місце перепоховання залишили і «організатори», доручивши процес засипання могили землею п’ятьом пластунам. Зважаючи на об’єми роботи, нічого дивного, що ці кілька молодих хлопців просто фізично не могли впоратись із дорученою їм почесною місією. І тут знову на допомогу прийшло керівництво Тисменицької РДА, яке зважаючи на обставини, що склалися, самовільно взяло на себе виконання вказаних робіт, залучивши до цього вже вкотре працівників районного відділу МНС та Івано-Франківське ДЕУ.

Від часу перезахоронення пройшло вже близько двох тижнів, але й ще досі обабіч дороги між селами Пшеничними і Хомяківка Тисменицького району видніються сліди трактора, який загортав могилу. І тільки дехто знає, що той невеликий хрест, який так раптово появився та цій території ховає під собою останки більше 600 осіб. В гонитві за свіжим піаром «організатори» просто не знайшли часу, щоб довести все до пуття – насипати могилу та огородити територію, відділивши місце захоронення від захисних лісонасаджень.

Цікаво, чи могли колись припустити ті, чиї останки сьогодні поховані в Пшеничниках, що пройде 70 років і знайдеться купка патріотів, яка на їхніх кістках організує для себе такий дешевий піар. І нині хочеться вірити тільки в одне, що ці псевдо патріоти, які не змогли по-християнськи поховати останки жертв більшовицького режиму, спроможуться хоча б нормально облаштують місце, де покояться їхні душі. І для цього, маю надію, не прийдеться чекати аж до наступного 9 травня.

Олександра Адамчук, «Політарена»