Сталося так, що випала нагода здійснити автомобільну подорож австрійськими та німецькими Альпами й спробувати принади європейського зеленого туризму у всій його красі.
Виявляється, на висоті 1000 метрів над рівнем моря не просто комфортно живуть люди, там обов’язково є асфальт, каналізація, вигоди в приміщенні, інтернет, мобільний зв’язок, кафе, ресторани й худоба, що пасеться практично на всіх вільних полонинах. Щодо мобільного зв’язку, то варто зауважити, що в пригірській місцевості трапляються випадки, коли громади через суд домагаються свого права жити без антен мобільних операторів.
Європейські лісники добре роблять свою справу: ліс в Альпах справді чистий, в більшості випадків санітарну чистку проводять коштом бюджету, а зрубану деревину безкоштовно надають мешканцям сіл для опалення приміщень. Купи складених дров супроводжуватимуть вас уздовж усіх альпійських доріг і стежок, вони є невід’ємним атрибутом усіх без винятку садиб та дворів. Більше 90% помешкань в горах мають джерела альтернативного автономного енергопостачання (сонячні батареї, колектори та вітряки).
Так само, як і в Карпатах, більшість горян задіяні у сфері туризму: надають помешкання, годують, возять і/або торгують. Місцеві стверджують, що із закінченням гірськолижного сезону кількість туристів зменшується ледь на третину. Німці та австрійці масово їдуть у гори на пішохідні та велопрогулянки, пікніки, а також подивитися на місцеві замки та фортеці. Дивно, але слов’ян там, на відміну від великих європейських міст, практично немає. До прикладу, в Мюнхені ви зустрічатимете російсько- чи україномовних туристів кожні 2-3 хвилини; натомість 100 км південніше в Fuessen чи Oberstdorf «нами», як то кажуть, і не пахне. При тому, що тут знаходиться один з найвеличніших замків Німеччини – резиденція правителів Баварії, комплекс високогірних озер та водоспадів, а також більше десятка чудових пішохідних та велосипедних маршрутів.
В травні-червні 3-зірковий нічліг у серці Альп коштуватиме вам 40-60 євро з пари, смачнюща вечеря на двох – 25-50 євро, 50 г місцевого шнапсу – 3-7 євро. В такому місці ви гарантовано відчуєте іншу, щиру Європу, котра вам точно видаватиметься значно ближчою, ніж міська та гламурна, до котрої вже звикли.
І це тільки окремі штрихи, бо можна ледь не до безконечності розповідати про приваби тамтешнього «зеленого туризму». І тому сумно якось за наші рідні Карпати. Бо справа аж ніяк не в цінах, які у нас зовсім не нижчі, а подекуди й вищі. Справа, як завжди, в головах, у підходах до бізнесу і життя загалом.
Європейський зелений гірський туризм відрізняється від українського тим, що:
- природні гірські трави «в пояс» навколо оселі цінуються більше, ніж ідеальний стрижений «британський» газон;
- дерев’яні будиночки ніколи не мають пластикових, піно-, полістирольних і т. п. елементів;
- найбільшу привабливість оселі надає не євроремонт, а ступінь залучення відпочивальників у реальне селянське життя та господарство (найдорожчий напій – власноруч видоєне молоко);
- на прохання подати каву ніхто з німецьких «гуцулів» не пропонує розчинну,
- безкоштовно в Альпах можна лише дихати (більшість маршрутів та атракцій є платними, але символічна плата – 1-5 євро реально вкладена в безпеку та впорядкування об’єкта);
- більшість німців та австрійців щиро та радо впустять вас у своє життя, звісно, за незначну платню (за 2 тижні я жодного разу не відчув себе в ролі Буратіно, що, на жаль, останнім часом постійно відчуваю в Карпатах).
Думаю, гуцулам ще довго вчитися. А для початку – слід перестати підміняти поняття «клієнт» поняттям «лох», сервіс – понтами, а справжні цінності – цінниками.