День Святого Миколая дає нам
можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми писали листи доброму
чарівникові й клали їх на підвіконня, щоби пташки чи ангели попрацювали
поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли
Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди
з'являлися вчасно.
Нинішні діти обговорюють у школах
комп'ютерні ігри та паролі до нових ігрових рівнів. Сперечаються, які марки
автомобілів найкращі. Останнім часом малі українці добре орієнтуються навіть у
прізвищах вітчизняних політиків. І все ж вірять у казку... 
Він обов’язково прийде. Він обов’язково встигне відвідати всіх на земній кулі.
Він не залишить жодного дитячого серця битись із своєю мрією наодинці. Бо на те
Він – Святий Миколай. Бо на те ми з вами колись були дітьми, щоб сьогодні стати
Його помічниками. Ми маємо усі задатки для того, щоби стати добрими ангелами,
які допомагають роздавати подарунки у чарівну ніч на Святого
Миколая.
Відповідальність за те, чи відвідає Святий кожного
вбогого і забутого, хворого і розчарованого, лежить на кожному з нас. В Україні
є багато дітей, до яких не просто ніколи не приходив Святий Миколай, а які
навіть про Нього не знають. Вони ніколи не бували у церкві, їм ані бабуся, ані
батьки не казали бути чемними, щоб заслужити подарунок від Доброго Дідуся і
почути дзвінкий голос білосніжних ангелів. Але вони – така ж кирпатоноса малеча,
спрагла любові та тепла, надії та віри в казку.
|
