1. БЕЗГРАМОТНІСТЬ…
Гуляючи вулицями, катаючись міським транспортом, сидячи вдома перед телевізором або комп’ютером – усюди бачимо російську мову. Іноді складається враження, що ми взагалі живемо у Росії. Це вельми дивно, адже українська мова – одна з наймелодійніших мов світу, спілкуватися нею і чути її від оточуючих приємно. Але постсовєцькі люди просто не звикли чи не хочуть розмовляти рідною, натомість думають і говорять іноземною, цебто російською. Інколи доходить до абсурду. Я колись спілкувався на одному Інтернет-форумі з людиною, яка заперечує існування України взагалі, а українську називає штучною, хоча сам той індивід живе у Луганську. Дивно, якщо хлопець живе в Україні, підкорюється українській конституції, дивиться українські канали, є громадянином нашої держави, а на ділі просто плює на це все і каже, що ми в Росії. Сперечатися з такими особами немає жодного сенсу: починають лаятися, погрожують «пересчитать зубы» або «дать в репу», хоча я і сам чудово знаю, скільки маю зубів, а репи при собі я ніколи не ношу (окрім коли з крамниці вертаюся), до того ж бити бідолашний овоч взагалі безглуздо. Таких людей повно, особливо на сході та півдні нашої країни. Питання на засипку: чому виникає таке явище? Це скоріш особливості свідомості людини, її освіченості тощо.
Годі про погане, поговоримо краще про ще гірше. Одна справа, коли люди не хочуть усвідомлювати себе українцями, а зовсім інша – коли людина, наче б то, спілкується українською, але спілкується так, що краще б вже навіть не намагалася. Я не кажу про елементарний суржик типу «убідитися», «пуговиця» тощо - беру глибше. Достатньо подивитися рекламу чи почитати газету, щоб «убідитися», що люди, які писали текст, не тільки не мають вищої освіти, але й взагалі освіти не мають. Цікаво, чи ходили вони до школи взагалі. Як вам реклама супермаркету «Велика кишеня» на щитах, яка запевняє мене і вас, що у них «краща ціна», але не дає жодного посилання на те, за що ця ціна краща. Скоріш за все, вони мали на увазі самая лучшая цена, як то прийнято казати у Росії, але помилилися і понаписували дурниць. Краща – прикметник вищого ступеню порівняння, він ніяк не може відповідати зазначеній мною вище російській конструкції. Натомість слід було казати найкраща ціна, адже так зрозуміло, що ліпшої ціни годі й шукати, а краща ціна натякає на те, що ціна є кращою за ціни у якихось певних крамницях, але можна знайти ще дешевше. Невигідних рекламний хід, чи не так? ?
До речі, щодо прикметників та їх ступенів порівняння. Одного разу, коли я їхав до свого університету, натрапив очима на рекламу магазину чи то взуття, чи то одягу (не пам’ятаю), на котрій було написано «самий великий вибір». Маразм людський не знає меж. Слово «самий» дійсно існує в українській мові, але воно вживається задля підкреслення тотожності певного об’єкта з іншим (напр., «Моя машина така сама, як твоя», «Я хотів мати саме цю шафу» тощо) чи у подібних ситуаціях. А якщо наголошеним стає а, то слово стає синонімом до слова сам і «вживається разом з іменником чи особовим займенником, вказує на особу чи предмет, що безпосередньо є об’єктом дії» («Великий тлумачний словник сучасної української мови, «Перун» 2001). Хочу наголосити на цьому, адже подібних прикладів купа: не може те слово вживатися ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ ЧОГОСЬ З ЧИМОСЬ в українській мові, а отже треба було писати «найбільший вибір».
Інколи можна посміятися також з порівнянь способом додавання слів найбільш або найменш. Як вам словосполучення «найбільш великий»? Буває і таке. Думаю, пояснювати, де власне помилка, немає сенсу – це очевидно. А ще мене просто вбив лозунг «Сліпий сліпішому допоможе». З першого погляду тут все добре. АЛЕ як людина може бути більш сліпою чи менш сліпою? Якщо вона сліпа – вона нічогісінько не бачить, і все. Те ж саме стосується прикметників глухий, мертвий тощо. Цікаво, чим люди думають, коли пишуть подібні нісенітниці, але факт залишається фактом – їх повно.
Громадський транспорт. Всі ми користувалися і будемо користуватися ним. Автобуси та тролейбуси стали просто невід’ємною частиною нашого життя, ми катаємося ними на роботу чи з роботи, в кафе, крамниці. І завжди бачимо просто геніальне словосполучення «місце кондуктора не займати». Ми вже так до цього звикли, що жодних помилок тут не бачимо. А треба просто проаналізувати, і море сміху гарантовано. Займати можна когось, тобто постійно його відволікати, чіпати, набридати йому і т. ін. Я не бачив ситуації, коли людина розмовляла з сидінням у автобусі, а ще смішніше було б побачити, як вона буде його штовхати чи відволікати від роботи… Не смійтеся, у місця кондуктора дійсно важлива робота – утримувати на собі кондуктора. ? Правильно було б написати «на місце кондуктора не сідати». Навіть звучить краще!
Особисто я просто обожнюю українські пісні. Часто слухаю народні (якщо якось вдається знайти їх в Інтернеті) та повстанські пісні УПА, але більш за все полюбляю сучасний український рок. Інколи вуха просто ріже неправильне слово чи конструкція. У однієї композиції були всі шанси стати моєю улюбленою, якби дівчина у ній не дарила квіти, а дарувала… Але то таке. Фраза з якоїсь пісні «не залишай одну мене» видалася мені веселішою. Співачка мала на увазі, що не хоче, щоб якийсь хлопчина лишав її саму. А через неосвіченість вийшло, мовляв, одну мене не лишай, але можеш залишити всіх інших. Ревнощі. Чи, можливо, гарем? ?
Повертаємося до реклами, а саме до захопливого процесу гоління. Чоловікам доводиться постійно видаляти небажане волосся зранку, а жінкам часто голити ноги. Часу це забирає небагато, але трошки набридає. Що зробиш, природу не обдуриш. ? Але ЧИМ голитися – то справа інша. Ми вже так звикли до слова «бритва», що навіть і не знаємо про його російське походження. Воно з’явилося у словниках, ми весь час користуємося ним у побуті (навіть Microsoft Word, у якому я друкую зараз цей текст, не підкреслив його червоною хвилястою лінією). Насправді, такого слова в українській мові немає. Голитися ми маємо лезом для гоління (або просто лезом), а не якоюсь незрозумілою бритвою, це факт. Якщо подобається рекламувати невідомо що – прошу, продовжуйте. У вас, шановні, так класно це виходить! ?
Ще трошки про рекламу і про телевізію взагалі. Колись, сидячи перед блакитним екраном, я почув, що якесь підприємство має намір відключати чи то газ, чи то електроенергію злісним неплатникам. В моїй уяві з’явилася така картина: сидить вдома злісний чолов’яга, а як тільки у двері дзвонять, він відчиняє і дає в око тому, хто хотів стягнути з нього гроші за електроенергію. ? Злий такий хлопчина. І мені стало цікаво, чи відключатимуть світло добрим неплатникам, а ще цікавіше, за якими критеріями шановні працівники того підприємства визначають, чи добрий неплатник, чи він злісний. ? Я довго думав і потім зрозумів, що відключатимуть вони електроенергію затятим неплатникам – тим, які впродовж тривалого часу не платять гроші і не збираються цього робити, а не злісним – злобным, якщо перекласти російською.
Колись, коли я ще навчався у школі, до нас прийшов молодий чоловік з університету КПІ, щоб його прорекламувати (воно зараз завжди у останньому класі так: приходять різні люди, кожен рекламує свій ВИШ). Він дав нам на руки маленький подвійний аркушик, який пояснював всі переваги кафедри акустоелектроніки. Я нарахував там 38 (!) помилок та русизмів. Як вам «Кафедра готовить фахівців в області…»? Не маю на меті сказати щось погане про КПІ, там навчаються мої друзі. Але мені просто надзвичайно кортить знайти того, хто друкував це, і подивитися йому в очі. Людина не знає української мови навіть на початковому рівні, їй би ще раз до школи піти вчитися.
Всі ми хворіли. Це небажане, але доволі регулярне явище. Я впевнений, що ви також застуджувалися, як і всі люди. Довелося мені захворіти одного разу як раз перед сесією. Вирішив купити сильні ліки, щоб швиденько видужати, почав читати листок-вкладиш. Вичитав, що ліки слід приймати на протязі чотирьох днів. Цікаво, чи допоможуть вони мені, якщо я прийматиму їх на протязі (російською на сквозняке), чи я навпаки застуджуся ще більше? Вирішив не ризикувати, адже фармацевти, які друкували той листочок, мали на увазі термін лікування. Мало б бути «протягом чотирьох днів» (російською «на протяжении»). Як тут вилікуєшся з такими текстами? До речі, мене тоді зацікавило словосполучення «простудні захворювання». Я досі не впевнений, чи це правильно, чи ні, але щось мені підказує – то нісенітниці. Застуду викликає вірус, отже це вірусне захворювання. З таким самим успіхом ми могли б написати «кашлеві захворювання», «грипні захворювання» тощо. Якщо я неправий – виправте мене, адже це тільки моя суб’єктивна точка зору.
У російській мові існує словосполучення «болеть гриппом», але його немає в українській, адже ми не можемо хворіти чимось, натомість маємо повне право хворіти на щось. Елементарне правило, шкільна програма, але люди продовжують вперто хворіти застудою. Ніякого орудного відмінка і близько бути не може у даному словосполученні! Але можна вжити слово застудою у фразі типу «Поряд із застудою, грип посідає своє місце у трійці найпоширеніших хвороб України» та у декількох інших випадках.
До речі, про місця. Подобається мені дивитися футбол, хоча й часу на це завжди бракує. Але коли я сідаю та вмикаю цікавий матч, мене ніяк від телевізору не забереш. Був чемпіонат світу з футболу. Пам’ятаєте, коли Україна так далеко пройшла, але програла чемпіонам світу – команді Італії? Так от, наступного дня я дивився телевізора й почув, що ми зайняли восьме місце… Таж сама історія, що й з транспортом, кондукторами та їхніми сидіннями. Місце у змаганнях не займають – його посідають. Як на мене, посісти перше місце набагато престижніше, аніж його просто позаймати і піти собі геть. ?
Повернемося до теми транспорту, якщо я вже про неї згадав, згода? Так ось, катаючись своїм улюбленим містом Львовом, роздивляючись його пам’ятки через вікно автобуса, я помітив напис на сидінні навпроти (написано було чорним маркером): МІСЦЕ КОНДУКТОРА НЕ ПОСІДАТИ. Мені аж повилазило від здивування. Хтось дуже грамотний понаписував якусь дурню. Мені так хотілося спитати, яке ж місце посів кондуктор і у яких саме змаганнях. А якщо та людина дійсно досягла якихось успіхів у спорті? Чому ж не посідати?! Може, він дуже ревно оберігає свої нагороди і не хоче, щоб хтось його обіграв? ?
Ми живемо серед суржику. Ситуація, що склалася в Україні просто неприпустима. Разом треба щось робити, адже вже починає просто набридати бачити такі речі. Спочатку тобі весело читати напис «обої» над магазином шпалер, але потім ти починаєш замислюватися: що, невже зараз настільки дурні люди? Невже моя країна та її мова потрошки деградує? Адже треба докласти мінімальних зусиль, аби написати правильно – просто відкрити словник і почитати його. Або просто вивчитися у школі гаразд.
Продовжимо сміятися з примітивності мови деяких осіб. Недалеко від мого будинку будують якусь церкву з цегли. На будівництві стоїть такий маленький сіренький вагончик, де живуть і п’ють горілку будівельники. На всіх інших написано позаду російською «стопов – поворотов нет». А цей просто унікальний. Можливо, його власник – «щирий» українець, адже написав фарбою позаду «стопів – поворотів не існує». Я мовчу про стопи й повороти. Але я не можу мовчати про те ідіотське «не існує». Хіба важко написати «немає»? Чи той індивід мав на увазі, що таких понять, як «стоп» і «поворот» не існує у світі взагалі? Якщо люди не придумали їх, то звідки взялися такі слова й що вони тоді означають? Запитань виникає купа… Я б зрозумів, якщо б напис стверджував щось на зразок «Діда Мороза не існує», хоча маю сумніви з приводу доцільності викладу подібної інформації на будівельному вагончику. Ну нехай. ?
Трошки відійдемо від теми подібних казусів, щоб неодноразово повернутися до них потім. Я коротко хочу вам розказати про ще один прояв ідіотизму у мові, а саме про
2. РОЗУМНІСТЬ НА ПОКАЗ
Про це дуже коротко. Отже, подібних випадків я пам’ятаю небагато, наведу лише передмову до однієї дитячої книжки. Хто зможе перекласти нормальною мовою – пишіть, буде цікаво. ?
Подана редакцією психоделічна фантасмагорія розкриває перед читачем діалектичну екзистенціальність синдрому поскоїтальної абстиненції, коли індивідуум неспроможний селективно абстрагуватись від ламінантно притаманних йому девіантних аберацій, являючи тим самим яскравий приклад конвергенції деструктивної ментальності і пермаментно-когтітивного креатину...
Посміялися? ? Таке теж трапляється. З граматикою тут все більш-менш, але ось саму думку, що її хотіли до нас донести автори, зрозуміти пересічний громадянин не може.
3. АБРЕВІАТУРИ
Ця тема також дуже нагальна. Посміятися тут ми не зможемо, але ось визначити рівень освіти деяких людей – без проблем. Перше, на що я хотів звернути вашу увагу – вища освіта. Багато людей свого часу обирали той університет, який дав би їм необхідні знання. Хтось обрав, хтось, на превеликий жаль, ні, життя час від часу нас неприємно дивує. Промовляти словосполучення «вищий навчальний заклад» дуже довго і нудно, тому кмітливі люди придумали абревіатуру – ВУЗ. Раніше це вважалося нормальним, адже розшифровувалося як «вищий учбовий заклад». Але невдовзі шановне панство зрозуміло, що напартачило – слово «учбовий» вживати не можна, адже українська мова не має слова «учбіння». Є навчання. Швиденько переробили правопис, ввели нову (нарешті таки нормальну) абревіатуру ВНЗ. А якщо вам не хочеться ламати язика, вимовляючи три приголосних підряд, є альтернатива – ВИШ (вища школа).
Та ж сама історія з ЗАГСом. Тут наче все правильно – «бюро запису актів громадянського стану». Так, все добре, але насправді це – калька з російської. Існує наш, суто український, аналог ОРАЦС («орган реєстрації актів цивільного стану», якщо я не помиляюсь), що мені наприклад подобається більше. Ще багато подібних речей потребують аналізу.
4. І НАОСТАНОК ЩЕ ТРОШКИ ПРО КАЗУСИ
«Я пропустив твої записи крізь комп’ютер!» - запевнив чоловік жінку у якомусь фільмі, від чого та заспокоїлася. А даремно! Вона мала здивуватися, при чому ДУЖЕ здивуватися. Той хлопець мав на увазі, що попрацював із записами за допомогою комп’ютера, але вийшло, що він якимось магічним чином пропустив їх крізь твердий об’єкт, як, наприклад, привиди проходять крізь стіни. Геніально, що там… ?
І втретє, востаннє я повертаюся до транспорту. Ми часто кажемо «їду на трамваї», наприклад. Якщо детальніше проаналізувати цей «крилатий» вислів, виходить, що ми залізли на дах трамвая і, незважаючи на високу напругу, спокійненько собі катаємося там, згори. Також часто-густо можна почути «їду у трамваї». З цього виходить, що ви катаєтеся на чомусь (на самокаті, роликових ковзанах тощо) всередині трамвая, що заборонено: можна гепнутися чи добряче гепнути когось. Тим паче особливо не покатаєшся, адже наші трамваї постійно забиті вщент. Їхати можна трамваєм. Щодо у, то воно може використовуватися у випадках «стою у трамваї», «сиджу у трамваї», «перебуваю у трамваї» тощо. Такі помилки треба ліквідувати.
Навпроти мого будинку розкинулося чудове озеро Сонячне. Влітку там можна класно провести час, купаючись у теплій воді, а ввечері зайти до «крутого» кафе, яке стоїть поруч, та трохи розвіятися. Називається воно «Хата рибака». Чому його так назвали – я гадки не маю. В українській мові слова «рибак» не існує. Існує слово «рибалка», а сам процес витягання карасиків з водички зветься риболовлею. Безграмотність. Кафе чудове, там навіть понаставили возів, млинів та подібних українських речей. Але все псує та клята назва, яку хтось сам придумав. Навіщо? ?
Також дивує те, що інвалідів та дітей транспортують зараз у якихось незрозумілих колясках, а візками вже ніхто не користується. Особисто я бачив купу різних візків, але жодного разу не зустрічав коляски. Немає такого слова. Просто немає.
5. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
Факти невтішні. Стан української мови кепський, і винні в цьому лише ми. Деяких людей можна налякати самим словом «афікс» або «дієприслівник», адже вони ніколи не чули подібного. Я не лінгвіст, а звичайний пересічний студент першого курсу Національного університету «Києво-Могилянська академія» за напрямом «соціологія», але все одно помічаю подібні речі. Скільки ще ми будемо розмовляти «по-українськи» чи «на українській», а не українською, невідомо. Поки що ми живемо «на Україні» (навіть не в Україні) і ставимося абсолютно байдуже до нашої мови, яка формувалася століттями. Нам просто нецікаво, що і як відбувається з українською. А вона деградує, і, якщо ми не зупинимо цей процес, будемо жити дійсно «на Україні» - на окраине России.
|
